Анонімність користування Інтернет визнається як один із суттєвих принципів, що дозволяє гарантувати певний рівень приватності під час користування Інтернет. З іншого боку, справедливо відзначається, що принцип анонімності, завдяки якому можна уникнути ідентифікації, певним чином ускладнює роботу правоохоронних органів, зокрема щодо встановлення осіб які вчиняють комп’ютерні злочини, застосовуючи Інтернет.

Закріплені в існуючих міжнародно-правових актах основні засади захисту права на приватність потребують адаптації для застосування в Інтернет. З цією метою, пропонується розширити коло фундаментальних прав людини пристосувавши їх для захисту інтересів користувачів глобальної мережі . Серед “нових” прав є такі: право не бути внесеним до списків; право на ефективне шифрування персональної інформації; право на справедливе поводження з людиною у сфері використання системи шифрування “відкритим ключем”; право на розкриття людині даних, що можуть бути використані для створення його споживчого профілю тощо. 22 Пазюк А.В. Приватність та Інтернет // Свобода висловлювань і приватність, ХПГ. - 2000. - №3 (7) <http://www.khpg.org/svip/index.html>

Інформаційні технології, які значною мірою підвергли ризику приватність індивідів в Інтернет, надають також можливість її захисту, серед іншого через застосування криптографічних засобів - засобів для шифрування комунікацій.

4. Право на свободу шифрування комунікацій в Інтернет

Криптографія визнається як інструмент ефективного захисту таких фундаментальних прав як свобода висловлювань і право на приватність. 11 Про криптографію популярно можна дізнатися за цими адресами: ;

Нерідко від вміння людини користуватися криптографією залежить життя і здоров’я багатьох людей.

У багатьох країнах, навіть тих, що славляться багатовіковими демократичними традиціями, поширеними є стеження за правозахисними організаціями, журналістами, профспілковими активістами, іншими активістами-опозиціонерами діючих урядів. Щорічна доповідь США про стан із правами людини у всьому світі за 1996 рік свідчить про поширення незаконного використання технологій стеження за як з боку державних органів, так і приватного сектору у більше ніж 90 країнах.

Криптографія – щит і меч правозахисників, яким вони захищають себе, а також жертв порушень прав людини від переслідувань і помсти злочинних режимів. Криптографічний захист зберігає докази порушення прав людини у всьому світі, а також доносить цю інформацію до всесвіту, вимагаючи адекватних дій для припинення порушень прав людини. Як зазначає відомий лідер однієї з найбільших у світі правозахисних організацій “Human Rights Watch” (“Дозорець Прав Людини”), Дина ПоКемпнер: “Наш інтерес у політиці в галузі криптографії є далекоглядним і безпосереднім: організація “Human Rights Watch” заснована для підтримки фундаментальних прав, таких як свобода вираження поглядів, і ми використовуємо криптографію для захисту наших дослідників і наших колег правозахисників по всьому світу, коли вони передають вразливу інформацію про жахливі порушення прав людини.” 11 D. PoKempner. Human Rights Watch /Testimony on Human Rights and Encryption before the House Subcommittee on International Economic Policy and Trade. - May 18, 1999; <http://www.hrw.org/advocacy/internet/testim-518.htm>

У своїй заяві на адресу Підкомітету з питань міжнародної економічної політики і торгівлі, яку Дина ПоКемпнер представила у зв’язку з розглядом Конгресом США питання про застосування обмежень на експорт криптографічних програм, вона наголошує на критичній важливості криптографії для схоронності зберігання і передачі інформації про порушення прав людини, що підтверджується численними прикладами. У травні 1998 року, один з дослідників “Human Rights Watch” був заарештований в аеропорту Кіншаса і затриманий на дві доби у зв’язку з проведення ним трьох тижневих розслідувань про порушення прав людини. Результати свого розслідування, яке він перевозив із собою, він заздалегідь зашифрував. Поліція спробували “вибити” з нього показання про його контакти і джерела інформації, однак впевнений, що ці відомості надійно захищені, він стримався від дачі свідчень і був через декілька годин звільнений.

Інший приклад, навпаки демонструє, що нехтування інформаційною безпекою може призвести до невиправних втрат. У квітні 1998 року, був заарештований один з членів команди спостерігачів Генерального Секретаря ООН, який збирав докази масових вбивств руандійських біженців у колишньому Заїрі. Влада Конго заарештувала його у Кіншасі і скопіювали його незашифровані записи, мапи і свідчення місцевих правозахисників. Внаслідок цього, численні інформатори, які співпрацювали з службовцями ООН, зазнали переслідувань, були вимушені переховуватися, деякі з них зникли без слідів.

Незважаючи на важливість криптографії для захисту комунікацій, уряди деяких країн, застосовують експортний контроль чи інші регулятивні обмеження щодо імпорту, виробництва і застосування криптографічних технологій, забороняють розвиток і поширення нових розробок у цій галузі, мотивуючі це інтересами національної безпеки.22 Cryptography and Liberty 2000: An International Survey of Encryption Policy. Electronic Privacy Information Center. – 2000. – 138 p. <http://www.epic.org/crypto/>

Серед країн, які обмежують використання криптографії своїм громадянами Бєларусь, Бірма, Іран, Казахстан, Китай, Пакистан, Росія, Туніс і В’єтнам.

Однак у більшості демократичних країн світу спостерігається тенденція лібералізація політики у цій галузі, що заохочується з боку таких інституцій як Організація Економічного Співробітництва і Розвитку, а також Європейський Союз. Піклуючись про захист електронних комунікацій своїх громадян,