У чинному Цивільному кодексі України не-має норми, яка передбачала б автоматичний перехід спадкового майна до держави навіть за відсутності спадкоємців. Натомість введено поняття відумерлої спадщини і передбачено, що "в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадку-вання, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкрит-тя спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного ро-ку з часу відкриття спадщини" (стаття 1 277 Цивільного кодексу України). Отже в розглядуваному випадку дії Грушинської сільської ради йшли врозріз із вимо-гами чинного законодавства.

Що характерно — сільська рада передавала в оренду не виділену в натурі земельну ділян-ку, а земельну частку (пай). Тим не менше, суд визнав за спадкоємцем право на одержання орендної плати за весь період, коли пай пере-бував в оренді. Подібні справи й раніше вирішувались позитивно на користь спад-коємців, причому нерідко й у досудовому по-рядку.

Вважаю, що рішення суду є важливим досягненням у боротьбі за право спадкоємців на одержання орендної плати за успадковану землю, оскільки, на жаль, практика віднесення земель-них часток (паїв) і навіть земельних ділянок, право власності на які посвідчене державни-ми актами, до так званих невитребуваних або неуспадкованих дуже поширена в багатьох регіонах. Сприяє таким незаконним рішенням зокрема діяльність контрольно-ревізійного управління, яке фактично змушує сільських голів укладати договори на ділянки або зе-мельні частки (паї) в разі смерті їхніх власників, не рахуючись із тим, що до визнання спадщи-ни відумерлою сільські ради не мають права розпоряджатися цим майном.

Крім зазначеного, чинний закон покладає на спад-коємця, який прийняв у спадщину нерухоме майно, обов'язок звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщи-ну на нерухоме майно. Разом із тим, якщо в складі спадщини є нерухоме майно, то спад-коємець, який отримав свідоцтво про право на спадщину, повинен зареєструвати право на це майно у відповідних органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Пра-во власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації.

Таким чином, державний акт на землю, що переходить в порядку успадкування, потрібно переоформити на ім'я спадкоємця. Підставою для цього є стаття 125 Земельного кодексу України, яка вста-новлює нерозривний зв'язок між виникнен-ням права власності на земельну ділянку, отриманням документа, що посвідчує це пра-во, та його державною реєстрацією. Тобто спадкоємцю необхідно виготовити держав-ний акт, який би посвідчував право на земель-ну ділянку, та зареєструвати його.

Земельне законодав-ство, яке діяло до середини 2003 року передба-чало, що спадкоємець, оформивши на своє ім'я в землевпорядній організації державний акт, звертався в органи, наділені повноважен-нями щодо видачі й реєстрації державних актів, тобто до сільських, селищних, міських та районних рад, реєстрував його й ставав пов-ноцінним власником. Зі зміною законодав-ства змінився й порядок отримання нового державного акта та його реєстрації. Чинний Земельний кодекс України розглядає реєстра-цію прав на землю як складову частину дер-жавного земельного кадастру й закріплює пов-новаження щодо його ведення за органами дер-жавної влади з питань земельних ресурсів.

До того ж, 17 лютого 2003 року Президент України підписав Указ "Про заходи щодо ство-рення єдиної системи державної реєстрації зе-мельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", і Держкомзем України, відповідно до статті 202 Земельного кодексу України та на виконання зазначеного Указу Президента, видав наказ від 2 липня 2003 року № 174 "Про за-твердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель". Зазначений на-каз органи державної реєстрації використо-вують і зараз, після введення в дію Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обмежень". Крім цього, було прийнято ще ряд законодавчих актів, які регламентують порядок переоформ-лення державних актів. Зокрема статтею 20 За-кону України "Про землеустрій" передбачено, що в разі відчуження земельних ділянок в обов'язковому порядку проводиться земле-устрій.

Тобто необхідно звернутися до розробника документації із землеустрою — юридичної чи фізичної особи, яка має відповідну ліцензію на проведення таких робіт, і замовити технічну документацію щодо складання документа, який посвідчує право на земельну ділянку. Це передбачено також "Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання дер-жавних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування зе-мельною ділянкою та договорів оренди землі". Зокрема пунктом 1.13 даної інструкції визна-чено, що при переоформленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку скла-дання державного акта здійснюється після від-новлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгострокови-ми знаками. До того ж, на одну земельну ділян-ку біля будинку необхідно готувати два дер-жавні акти. І хоча знайти у законодавстві чітку відповідь неможливо, органи державної реєстрації виходять з того, що, відповідно до згаданої "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів...", державний акт видається на земельну ділянку ними.11 Аграрне право України: Підручник / За ред. В. 3. Янчука. — 2-е вид., пере-роб. та допов. — К., 2003. С. - 82

Разом із тим, розділ реєстраційної картки автоматизованої системи