Земельною дієздатністю є здатність громадянина своїми діями набувати права та створювати для себе обов'язки, тоб-то здійснювати дії, які направлені на самостійне, або спільне з іншими особами, отримання земельної ділян-ки, зокрема, звертатись до відповідного органу про на-дання у власність земельної ділянки, отримання зе-мельного паю, придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди та ін.11 Земельное право. Учебник для вузов. Руководитель авторского коллектива и отв. редактор – С.А. Боголюбов. – М.: Издат. группа НОРМА- ИНФРА. М, 2002 г., С. – 41

Земельна дієздатність належить окремій фізичній особі — громадянину України, іноземній особі або особі без громадянства з моменту досягнення 18-річного віку. Але у випадку, коли законодавством допускається шлюб до досягнення 18-річного віку, то земельна дієздатність фізичної особи настає в повному обсязі з часу шлюбу.

Юридичні особи набувають земельної право- і діє-здатності з моменту державної реєстрації в органах виконавчої влади.

До основних суб”єктів права приватної власності, які були створені протягом останніх років, необхідно віднести сільськогосподарські кооперативи.

Відповідно до чинного законодавства України кооперативи є суб'єктами права приватної власності, що дає можливість розвиватися різним формам господарювання, основою яких є власність колективу співвласників на засоби виробництва, вироблену продукцію, одержані прибутки тощо.

Особливість приватної власності полягає в тому, що вона на-лежить кожному кооперативу як окремому власнику. Суб'єктом права власності є не кожен член кооперативу зокрема, а коопера-тив в цілому як юридична особа. Сьогодні, коли в основному за-вершено паювання майна колективних агроформувань, приватна власність значною мірою набула характеру спільної сумісної чи спільної часткової.

Необхідно заначити, що у найбільш узагальненій формі власність можна визначити як відносини між людьми з приводу привласнення матеріальних благ та встановлення влади над ними, приналежності їх конкретній особі. Саме ці відносини є рушійною силою суспільного виробництва, є його сутністю.11 Цивільне право України. Підручник. У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – Т.2. Особлива частина. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003., С. - 328

Першооснову приватної власності становлять економічні відносини привласнення матеріальних благ у процесі виробництва. Тому власність у такому значенні є її економічним розумінням.

Між тим економічні відносини власності, які існують в цілому помимо волі і свідомості людей, можуть бути об'єктом правового регулювання, одержуючи відповідне оформлення в нормах права. У такому разі проявляється юридичний зміст власності. Закріплення відносин власності правовими засобами здійснюється під впливом волі суспільних груп.

Важливо, що суспільство не обмежується правовим закріпленням засобів виробництва і продуктів праці за конкретними особами чи їх колективами. Відносини власності одержують також, що не менш важливо, необхідну регламентацію і примусовий захист. У такому разі врегульовані правовими нормами економічні відносини власності набувають ознак якісно нових відносин — відносин права власності.

Безперечно, що відносини права власності є похідними відносно економічних відносин власності, які є складовою частиною виробничих відносин.

Саме власність є умовою функціонування організованого виробництва в межах загального комплексу виробничих відносин, а відтак і їх головною складовою частиною.

Роль економічних відносин власності полягає у закріпленні стану приналежності матеріальних благ індивідам, віддзеркалюючи статичний момент того чи іншого способу суспільного виробництва.

Розділ ІІ. Правовий режим використання землі, що знаходиться у приватній власності

2.1. Виникнення права приватної власності на землю

Загальні підстави набуття та припинення права власності передбачені Цивільним кодексом України.

Стаття 328 ЦК зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На сьогоднішній час основними підставами набуття права приватної власності визнаються:

1) виникнення право власності на новостворене майно;

2) набуття права власності на перероблену річ;

3) привласнення загальнодоступних дарів природи;

4) набуття права власності на безхазяйну річ;

5) набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився;

6) знахідка;

7) бездоглядна домашня тварина;

8) скарб;

9) приватизація державного майна та майна, що є в комунальній власності;

10) набуття права приватної власності на майно внаслідок успадкування.

Для виникнення у громадян права приватної власності на те чи інше майно необхідні певні юридичні факти, які в правовому значенні виступають в якості юридичної підстави виникнення права власності. Подібні юридичні підстави необхідні для виникнення права власності також у інших її суб’єктів, але повного їх співпадання може не бути.

В юридичній літературі здійснюється поділ підстав виникнення права власності на універсальні (загальні) і спеціальні.

В період соціалістичного будівництва спеціальні способи (підстави) набуття права власності мали певну перевагу над універсальними, оскільки для суспільної власності (особливо державної) встановлювалися численні переваги.

Що ж до особистої власності громадян, то тут діяв заборонний (обмежувальний) принцип її існування, а відповідно — обмежувалось коло підстав виникнення права власності у громадян.11 Аграрне право України / За ред. проф. О.О.Погрібного – К., 2004 р., С. - 218

За новим законодавством про власність набувають більшого значення універсальні підстави виникнення права власності, зокрема у зв’язку з наданням громадянам, нарівні з іншими суб’єктами цивільних правовідносин, права на підприємницьку та іншу господарську діяльність. Водночас з’явилися і деякі нові спеціальні підстави набуття громадянами права приватної власності, наприклад в порядку приватизації державного майна за майновими сертифікатами. Так чи інакше, в умовах переходу до ринкової економіки і впровадження приватної власності відбулись істотні зміни в співвідношенні спеціальних і універсальних підстав виникнення права власності різних форм, причому на користь останніх.

Продовжує зберігати свою актуальність