Курсова робота
«Правове регулювання біржової діяльності»
ЗМІСТ
Вступ.
Розділ 1. Теоретичні засади правового регулювання біржової діяльності в Україні
1.1. Поняття, ознаки та види бірж.
1.2. Особливості біржового процесу в Україні
Розділ 2. Законодавчо-правове регулювання біржової діяльності
2.1. Зміст правового регулювання біржової діяльності
2.2. Регулювання біржової діяльності через оподаткування.
2.3. Правове регулювання біржової діяльності за кордоном.
Розділ 3. Характеристика окремих законодавчих актів щодо регулювання біржової діяльності
3.1. Закон України "Про товарну біржу".
3.2. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу".
Висновки.
Література
Вступ
Актуальність теми дослідження. Відносини біржі і держави у різних країнах будувалися по-різному. У Європі біржі з самого початку знаходилися під контролем держави, яка визначала їх діяльність. При надмірній спекуляції і маніпулюванні цінами уряди певних країн просто закривали біржі. Так було в Німеччині у 1896 р. і в Австрії у 1903 р., коли була заборонена біржова торгівля зерновими і олійним насінням (але продовжували укладатися угоди на біржах цукру, кави, бавовни, кольорових металів), в Індії, де в 1960-ті роки були закриті біржі бавовни, джуту, олії та олійного насіння.
В міру становлення українського біржового ринку формується і налагоджується система його регулювання.
Для залучення до біржової торгівлі великої кількості як продавців, так і покупців необхідний певний механізм, який забезпечував би дотримання інтересів усіх її учасників. Вони повинні бути впевнені у тому, що ризик, пов'язаний з їх участю у торгах, зведений до мінімуму. Регулювання біржової діяльності являє собою певне упорядкування діяльності бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог.
Розвиток біржової діяльності має два історичних напрямки:–
регулювання з боку держави (державне регулювання);–
регулювання з боку бірж й інших учасників ринку (використання принципу саморегулювання біржового ринку).
Зарубіжний досвід свідчить, що державний контроль біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів:–
суспільної корисності;–
гласності й відкритості біржових торгів;–
довіри;–
саморегулювання;–
гарантії прав учасників біржової торгівлі.
Досвід країн ринкової економіки свідчить про досить тісну взаємодію держави і ринкової системи взагалі та в регулюванні біржової діяльності зокрема. У процесі такої взаємодії на державу покладені обов'язки забезпечення ринку і біржової торгівлі законодавчою базою, що дає змогу відпрацювати і встановити єдині правила для всіх суб'єктів, які беруть участь в економічному процесі.
Загальновизнаним є те, що законодавче поле біржової діяльності створюється перш за все не для професійних посередників, а для їх клієнтів, які довіряють їм право на свій товар, і прагнуть мати надійні гарантії.
Регулювання біржової діяльності з боку держави не повинно мати заборонного характеру, а виключно забезпечувати рівність прав для всіх учасників торгівлі, при цьому контролюючи дотримання визначених правил. Це досягається завдяки створенню єдиної правової системи для діяльності, через їх ліцензування, системи спеціального пільгового оподаткування та інші заходи.
В Україні відродження біржової торгівлі в 90-ті роки започатковувалось при відсутності єдиного правового поля для такої діяльності. Однак і нині законодавче поле є недостатнім для розвитку бірж. Біржова діяльність ґрунтується в основному на загальному законодавчому полі розвитку країни, за винятком деяких спеціальних актів, які, однак, не дають змоги ефективно розвиватися біржовому.
Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження.
Об'єктом дослідження курсової роботи є законодавство України.
Предмет дослідження – законодавство України про біржову діяльність.
Метою курсової роботи є дослідження законодавства України про біржову діяльність.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:–
охарактеризувати теоретичні засади правового регулювання біржової діяльності в Україні;–
дослідити законодавчо-правове регулювання біржової діяльності;–
охарактеризувати окремі законодавчі акти щодо регулювання біржової діяльності.
Розділ 1. Теоретичні засади правового регулювання біржової діяльності в Україні
1.1. Поняття, ознаки та види бірж
Запровадження ринкових засад та форм господарювання в економіку України зумовило широке застосування конкурентних способів укладання господарських договорів на реалізацію майна (у т. ч. цінних паперів як специфічного виду майна) шляхом проведення торгів і, відповідно, спеціалізованих організацій, що здійснюють організаційно-правове забезпечення проведення торгів та надання пов'язаних з цим послуг. Серед таких суб'єктів господарських відносин особливе місце посідають біржі – одна з найстаріших організаційно-правових форм, що використовується для проведення торгів [18, 406].
Універсальне поняття біржі в господарському законодавстві України відсутнє, оскільки правове становище двох основних видів бірж – фондової і товарної – регулюється різними нормативно-правовими актами – Законом України від 18.06.1991 р. "Про цінні папери і фондову біржу" і Законом України від 10.12.1991 р. "Про товарну біржу". У Господарському кодексі України положення про ці види бірж містяться в різних главах: про товарну біржу – в четвертому параграфі "Біржова торгівля" глави 39 "Особливості правового регулювання в окремих галузях господарства", про фондову біржу – в параграфі 3 "Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами. Фондова біржа" глави 35 "Особливості правового регулювання фінансової діяльності". Водночас аналіз положень зазначених законів та відповідних положень ГК України дозволяє виділити такі спільні кваліфікуючі ознаки біржі будь-якого виду:–
корпоративні засади створення та діяльності (організація корпоративного типу), що передбачає створення кількома (для фондової – щонайменше 20) особами, які після державної реєстрації біржі набувають статусу учасника біржі; управління біржею за допомогою системи органів, вищим з яких є загальні збори членів біржі;–
спеціальний предмет діяльності, некомерційної за своїм характером, – організація торгів на біржі, зосередження попиту та пропозиції на певне майно (продукцію, товари чи цінні папери), сприяння формуванню їх біржового курсу (шляхом біржового котирування цін на підставі реєстрації цін, що виникають стихійно на окремій біржі з урахуванням укладених біржових угод); збирання й обробка інформації