Лікар-терапевт пункту (відділення) швидкої медичної допомоги не має права видавати судово-медичні висновки і проводити освідування на алкогольне або наркотичне спяніння.

Для підвищення кваліфікації лікарі-терапевти пункту (відділення) медичної допомоги на дому повинні направлятися в інститути (факультети) удосконалення лікарів, на курси удосконалення і спеціалізації при медичних вищих учбових закладах, науково-дослідницьких закладах не рідше 1-го разу на 3-и роки.

2. На посаду лікара-педіатра пункту (відділення) швидкої медичної допомоги призначається лікар-педіатр, що має стаж роботи за спеціальністю не менше 3-х років і пройшов спеціальну підготовку по наданню медичної допомоги дітям при невідкладних станах.

Лікар-педіатр пункту (відділення) швидкої медичної допомоги у своїй роботі підпорядковується старшому лікарю пункта (відділення) медичної допомоги на дому дитячому населенню, а при його відсутності – керівнику поліклініки.

Лікар пункта (відділення) швидкої медичної допомоги на дому зобовязаний:

надавати необхідну медичну допомогу дітям на дому при невідкладних станах, а також всім тим, котрі безпосередньо звернулися у відділення;

виконувати активні виклики до хворих дітей, залишених для лікування вдома, а також виклики до дітей у вечірній та нічній час, переданих із відділень дитячої поліклініки, станцій (підстанцій) швидкої медичної допомоги, лікарень;

володіти сучасними методами діагностики і лікування невідкладних станів, вміти користуватися наявною апаратурою;

працювати за затвердженим графіком. У вільний від викликів час перебувати в приміщенні пункта (відділення) без права відлучатися від нього;

перевіряти комплектність медичної сумки перед початком роботи і розписатися про її прийом у відповідному журналі;

при отриманні виклику негайно виїхати для його виконання, а у випадку неможливості вчасного виїзду із якихось причин – інформувати про це диспечера пункта (відділення);

при слідуванні на виклик перебувати в кабіні водія, допомагаючи йому із знаходженням адреси і вибором найбільш короткого і зручного маршруту;

при наданні медичної допомоги дитині лікар повинен діяти швидко і кваліфіковано, забезпечити її найбільш повний об’єм і належну якість. Не здійснювати будь-які маніпуляції, які з більшою безпекою і користю для хворого можуть бути виконан лікарем у стаціонарі;

рекомендувати дитині медикаменти на перші години лікування і рецепти на необхідні препарати до прибуття дільничного лікаря-педіатра;

вирішувати питання про госпіталізацію залежно від стану здоров’я хворої дитини, по життєвих показниках – самому безпосередньо провести госпіталізацію хворого;

при відмові батьків дитини від госпіталізації , надати хворому невідкладну медичну допомогу по можливості у повному об’ємі та провести з батьками розяснювальну роботу про можливі негативні наслідки прийнятого ними рішення. При остаточній відмові батьків від госпіталізації дитини, повідомити про це диспечеру пункта (відділення) швидкої медичної допомоги і керівництву установи, одночасно забезпечити активне спостереження за станом хворого і надання йому необхідної медичної допомоги на весь період до передачі хворого під нагляд іншого лікаря;

повідомити диспечеру пункта (відділення) швидкої медичної допомоги по телефону про закінчення обслуговування виклику і при наявності інших викликів – прийняти їх до виконання;

при направленні за викликом чи поверненні з нього, за вимогою громадян, працівників міліції зупинити машину і надати необхідну медичну допомогу постраждалому на вулиці;

здати диспечеру після закінчення роботи медичну карту амбулаторного хворого, заповнену за час викликів;

організувати черговість в проведенні лікування і спостереженням за хворими дітьми;

активно брати участь в роботі поліклініки в частині проведення санітарно-просвітницької роботи, по пониженні захворюваності та смертності населення, що обслуговується.

Лікар-педіатр пункта (відділення) швидкої медичної допомоги має право видавати рецепти на медикаменти. В коло обовязків лікаря-педіатра не входить видавати листки по непрацездатності, судово-медичні висновки, будь-які інші письмові довідки хворому, родичам або посадовим особам.

3. Фельдшер (медично сестра) пункта (відділення) швидкої медичної допомоги є помічником лікаря пункта (відділення).

Фельдшер (медична сестра) зобовязані:

приймати виклики, що надходять від населення до хворих додому по телефону чи при особистому зверненні, а також активні виклики додому від лікарів поліклініки і станції швидкої медичної допомоги;

вести реєстрацію звернень в пункт (відділення) швидкої медичної допомоги, заповнювати журнал запису викликів;

вести журнал обліку використання санітарного автотранспорту, заповнювати шляхові листи водіїв;

передавати виклики, які надходять черговим лікарям пункта (відділення) швидкої медичної допомоги, регулювати виїзди санітарних автомашин;

надавати долікарську медичну допомогу особам, які безпосередньо звернулися в пункт при відсутності в пункті (відділенні) лікаря;

повідомляти при надходженні виклику осіб, що звернулися за допомогою, про можливий час виконання виклику;

передати при необхідності виклик на станцію (відділення) швидкої медичної допомоги;

передавати по телефону екстрені повідомлення про інфекційного хворого в Службу екстрених ситуацій, дані в реєстратуру поліклініки про важких хворих для активного нагляду дільничними лікарями;

передавати вкладиші до медичних карт амбулаторного хворого і екстрені повідомлення відповідальним особам поліклінік;

забезпечувати пункт (відділення) швидкої медичної допомоги стерильним перевязувальним матеріалом і шприцами;

поповнювати медичну сумку медикаментами, стерильними шприцами;

видавати лікарям і медичним сестрам для інєкцій спирт, наркотичні речовини і прирівняні до них медикаменти та вести їх облік;

готувати попередні матеріали для складання звіту про діяльність пункта (відділення) швидкої медичної допомоги.

Фельдшер не має права давати поради про лікування по телефону без огляду лікаря.

Б)

Держава організує матеріально-технічне забезпечення охорони здоров’я загалом і невідкладної медичної допомоги зокрема в обсязі, необхідному для подання населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги. Всі організації охорони здоров’я мають право самостійно вирішувати питання свого матеріально-технічного забезпечення. Держава сприяє виробництву медичної апаратури, інструментарію, обладнання лабораторних реактивів, ліків, гігієнічних засобів та інших виробів, необхідних для охорони здоров’я.

Фінансування невідкладної медичної допомоги здійснюється на загальних підставах, притаманних всій системі охорони здоров’я. Джерелами фінансування невідкладної медичної допомоги є:

кошти Держарного бюджету