Безгосподарське використання угідь через безгосподарне виконання своїх посадових обов’язків керівників господарств призводить до ерозії грунтів, заболочення, заростання земель чагарником, лісом, через що знижується родючість полів і частина земель вибуває із сільськогосподарського обороту, колективні сільськогосподарські підприємства, радгоспи за-знають великих збитків, але, як правило, за це ніхто не несе відповідальності.

За останні роки загострилась проблема підтоплення зе-мель через підняття рівня ґрунтових вод внаслідок грубих по-рушень у проектуванні та будівництві, а також в експлуатації гідротехнічних і меліоративних систем.

У результаті того, що в багатьох господарствах земля ви-користовується нераціонально, ми поступаємося розвинутим державам у врожайності полів, продуктивності праці та тва-ринництва, різноманітності та якості продуктів харчування.

Усуненню недоліків у використанні земель сприятиме при-тягнення до відповідальності, в тому числі кримінальної, вин-них посадових осіб, а це, у свою чергу, підвищить вимогли-вість з їхнього боку і вміле користування наданими їм пра-вами [28, с.101].

Земля залишається незамінним засобом у сільськогоспо-дарському виробництві, тому необхідно всебічно її охороняти і не допускати хижацького використовування, особливо коли мова йде про сільськогосподарські угіддя.

Державний примус до виконання вимог законодав-ства нерозривно пов’язаний з юридичною відповідальністю по-рушників та застосуванням до них юридичних санкцій. Забо-рона злочинів законом за допомогою кримінальних санкцій — це юридичне вираження їх небезпеки для суспільства.

Можливості посилення кримінальної відповідальності за порушення земельного законодавства зростають у зв’язку з прийняттям нового Кримінального кодексу України. Життя вимагає введення таких складів злочинів і відповідних санкцій за них, які б дійсно посилили охорону земель і прав земле-власників та землекористувачів, забезпечили бездоганне ви-конання ними земельного законодавства.

Передбачення нових складів злочинів, підвищення кримі-нальної відповідальності за порушення земельного законодав-ства свідчать, що наша держава зовсім не має наміру відмо-витися від використання в необхідних випадках і специфічних державних методів боротьби зі злочинами.

Широкий розвиток демократії, прав і свобод громадян нія-кою мірою не повинен послабляти громадський порядок і за-конність. Курс, узятий на звуження сфери державного приму-су, у першу, чергу додержання норм права завдяки за-ходам виховання, громадського впливу, ще не доводить, що держава відмовляється від забезпечення законності за допо-могою державного примусу, який застосовується до по-рушників законів.

Цивільно-правова відповідальність за порушення земель-ного законодавства. Цей вид юридичної відповідальності на-стає відповідно до норм цивільного права, які забезпечують ліквідацію наслідків майнового характеру викли-каних порушенням земельного законодавства.

Цивільне законодавство передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала [5].

Стосовно порушень земельного законодавства відшкоду-вання шкоди в натурі можливе тільки в деяких випадках. Це пояснюється тим, що шкода землевласникам і землекористу-вачам завдається шляхом псування землі (природного тіла), яку штучно створити неможливо. Вимога відшкодування в на-турі може бути задоволена лише у випадках повернення рів-ноцінної ділянки землі. В усіх інших випадках захисту пору-шених земельних прав шляхом відшкодування виникає питан-ня про компенсацію завданих збитків.

На цивільно-правову відповідальність чітко і ясно вказує ст. 157 Земельного кодексу, де зазначено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Для обчислення обсягу збитків враховуються витрати на поліпшення якості землі за час використання земельних діля-нок і неодержані доходи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. затверджено порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Відшкодуванню підлягають:

вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;

вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;

вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень;

вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд;

понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;

інші збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обрунтовані. Під неодержаними доходами розуміють прибуток, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав унаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обме-ження прав, погіршення якості землі або через її непридатність до викорис-тання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповід-но до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуван-ням ринкової або відновної вартості) [21].

Слід зауважити, що збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок — після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Відповідно до зазначеної Постанови, при вилученні (викупі) земельних ділянок до земель запасу збитки відшкодовують власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, ради, які прийняли рішення про вилучення (викуп) земель.

У випадку тимчасового зайняття