Результати роботи комісій оформляються відповідними ак-тами, що затверджуються органами, що створили ці комісії .

Ще одним важливим видом відповідальності за порушення земельного законодавства, на думку Т.Дмитренка, є земельно-правова [27]. Особливість її в тому, що вона настає за нормами земельного права. Наприклад, може застосовуватися така санкція, як припинення права користування землею.

Відповідно до ст. 141 Земельного ко-дексу України, право користування земельною ділянкою припиняється в разі:

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Доречі, що стосується плати за землю у формі земельного податку або орендної плати, то ст.12 Закону України “Про плату за землю” визначає широке коло пільговиків, які звільняються від такого платежу або користуються його зменшеною сумою, а це - різноманітні підприємства, установи, організації, заклади, тощо. Також відсутній механізм інвентаризації платників податку [10]. Така ситуація сприяє розвитку зловживань на цій основі, а тому вважаємо, що перелік слід кардинально переглянути і скоротити до мінімальної кількості пільговиків з метою недопущення безвідповідального ставлення до землі.

Разом з припиненням права користування землею, зе-мельне законодавство передбачає також припинення права власності на землю (ст. 140 Земель-ного кодексу України).

Право користування землею і право власності на землю може бути також припинено у зв’язку з визнанням угод щодо землі недійсними. Мова йде тільки про випадки припинення права користу-вання землею і права власності на землю, які за своїм зміс-том є санкціями, тому що є деякі інші випадки, наприклад, добровільна відмова від земельної ділянки тощо.

У земельному законодавстві визначений порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою.

Однією з мір відповідальності згідно з земельним законо-давством є відшкодування збитків, завданих у результаті його порушень (ст. 157 Земельного кодексу України). Відповідно до цієї статті відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Існує й такий захід впливу щодо порушників земельного законодавства, як повернення самовільно зайнятих земель-них ділянок. Стаття 212 Земельного кодексу України наголошує, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Важливе значення для розширення форм цивільно-право-вої і земельно-правової охорони прав власників землі та землекорис-тувачів має введення земельного кадастру, що включає дані щодо якості земель.

Отже, питання покращання якості земель були і залишаються актуальними. Держава і господарства виділя-ють значні капіталовкладення для створення нових поливних земель, вапнування кислих грунтів, очищення полів від кущів і каміння, покращання природних кормових угідь, боротьбу з водною і вітровою ерозією. І хоча ведеться велика робота з організації охорони грунтів, є ще недоліки, зокрема, порушен-ня встановлених сівозмін, невнесення в землю добрив та ін-ших порушень агротехніки; має місце і пряма безгосподар-ність, що призводить до зниження родючості грунтів і погір-шення їх якісного складу. Винні в цьому мають нести майно-ву відповідальність.

До запровадження обліку земель за їх якістю не можна було пред’явити яких-небудь обрунтованих претензій до землевласників і землекористувачів за погіршення якості грунтів, але тепер для цього можуть бути використані дані державного земельного кадастру. Отже, його введення при-зводить до істотної зміни характеру майнових спорів, що ви-никають у сфері земельних відносин, з’являється можливість конкретизувати і відповідальність за псування землі, зокрема, майнову відповідальність.

Як свідчить практика, чинні норми цивільного права і спеціальні норми про відшкодування збитків, завданих порушеннями земельного законодавства, не забезпечують повного і беззастережного цивільно-правового регулювання і охорони земельних відносин [26, с.172,173].

Розділ 4: ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ТА ЗАХОДІВ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ.

Перш ніж розпочати аналіз стану земель в Івано-Франківській області з’ясуємо спочатку особливості її розташування та грунтово-кліматичні умови.

Так, територія області розташована на заході України і займає північно-східну частину Українських Карпат, Прикарпаття та частину Подільської височини. Площа її дорівнює 13,9 тис. квадратних кілометрів, або 1392756 гектарів, з них земель сільськогосподарського призначення 648300 гектарів.

За даними Івано-Франківської обласної державної адміністрації найбільшу частку земель від загальної кількості становлять лісогосподарські підприємства – 40,5%, наступною групою користувачів є громадяни яким надані землі у власність і користування і їх частка складає 27,2% всього земельного фонду. Також можна помітити досить великий резервний фонд, що становить 31,7%, дані землі знаходиться у відомстві місцевих рад і використовуються для перспективного розширення забудованих території або надаватися в оренду для сільськогосподарського використання [34] .

Сільськогосподарських угідь в області нараховується 634225 гектарів, в т.ч.