Інтенсивність деградації земель, стан яких впливає не тільки на ефективність агропромислового комплексу та екологічну безпеку в цілому, а й на рівень економічної незалежності, з кожним роком зростає.

Це зростання обумовлено відсутністю стратегії землекористування і охорони земель, порушенням: законів землеробства і екологічної рівноваги, нехтуванням концепцією сталого землекористування та техногенним забрудненням грунтів.

Особливо негативно впливає на землі сумісне забруднення важкими металами, пестицидами та радіонуклідами, що призводить до їх деградації.

В результаті такого забруднення погіршуються фізико-хімічні властивості і біологічна активність грунтів, може мати місце небезпечне накопичення токсикантів в продуктах, зниження врожаїв культур.

Екологічна ситуація в регіоні зумовлена трьома головними факторами: забрудненнями від трансграничних переносів з Центральної і Східної Європи, регіональним забрудненням від місцевих великих підприємств (Калуського ВАТ "Оріана", Бурштинської ТЕС, Надвірнянського нафтопереробного заводу ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття") та локальним забрудненням.

Землі приміських сільськогосподарських зон, а також території навколо промислових центрів в радіусі 20 км і вздовж автошляхів на відстані до 450 м, як правило, мають вміст важких металів вище фонового або більше половини граничнодопустимих концентрацій. Спостерігається також незначне локальне забруднення земель деяких районів такими елементами як свинець і цинк [34].

Забруднення земель валовими формами важких металів за своїм впливом на її деградацію займає друге місце після радіоактивного забруднення.

Хоча на території області в даний час не спостерігається суцільного забруднення угідь важкими металами вище граничнодопустимих концентрацій на великих площах, проте забруднення, особливо свинцем, з кожним роком зростає. Зважаючи на це, міста нашої області стоять поряд з такими як Донецька, Дніпропетровська, Київська, Луганська та іншими областями і вважаються найбільш забрудненими.

В області практично немає жодного господарства, де б 100% грунтів мали фоновий (до 10 мг/кг) вміст валового свинцю.

За даними обстежень в області 50,4% грунтів мають фоновий вміст свинцю (10 мг/кг), 46,0% слабозабруднені (вміст 10,1 - 20,0 мг/кг), 3,5% помірнозабруднеиі (вміст 20,1 - 30,0 мг/кг) та 0,1% середньозабруднені (вміст 30,1 - 40,0 при ГДК - 30,0 мг/кг) [34].

Найвищий вміст свинцю спостерігається в грунтах Калуського, Тисменицького та Надвірнянського районів, де середній вміст елементу складає 15,7 - 16,6, а максимальний 28,3 - 30.0 мг/кг.

Площа сільськогосподарських угідь з помірним забрудненням (100,1-150,0 мг/кг) складає 0,2 % від обстеженої або 448,5 га, з них 102,9 га - в Богородчанському, 38,0 - в Городенківському, 191,4 - в Коломийському та 116,2 га - в Тисменицькому районах.

Дещо менша забрудненість грунтів міддю. Площі з помірним забрудненням складають лише 0,04% території області. Це невеликі площі - 29,4 га в Калуському та 58,4 га в Надвірнянському районах.

Слабозабруднених ґрунтів в області налічується 1085,8 га або 0,46%. Решту площ (99,5%) містять до 20,0 мг/кг міді, тобто на рівні фонового.

Середній вміст міді у грунтах області 11,0 мг/кг, а максимальний 52,0 в Калуському районі при гранично допустимій концентрації (ГДК) - 55 мг/кг.

Валовий вміст нікелю і кадмію у більшості ґрунтів області знаходиться на рівні фонового, до 0,5 мг/кг кадмію та до 40,0 мг/кг нікелю, і лише 0,3% обстежених сільськогосподарських угідь слабозабруднеш нікелем та 3,4% кадмієм.

Слабка забрудненість кадмієм спостерігається в грунтах Калуського, Надвірнянського та Городенківського районів.

Максимальний вміст кадмію 0,6 - 1,0 мг/кг спостерігається у вище згаданих районах зі слабкою забрудненістю цим елементом. Не спостерігається в господарствах області також забруднення земель ртуттю вище граничнодопустимих концентрацій.

100% обстежених площ сільськогосподарських угідь містять до 0,5 мг/кг валової ртуті, з них 59,8 % до 0,1 мг/кг.

Таким чином, раціональне використання земельних угідь в сільськогосподарському виробництві, розробка і ефективне застосування комплексу заходів по регулюванню та управлінню родючістю грунтів не можливі без знання їх фактичного агроекологічного стану. Отже, йдеться про якісну оцінку землі на такому рівні, коли потрібно враховувати не тільки їх родючість грунту, а й забруднення земель взагалі важкими металами, пестицидами та іншими токсикантами.

Кінцевою метою сільськогосподарського виробника в рослинництві є отримання максимального врожаю при належному збереженні родючості грунту та його екологічного стану. При цьому врожай є результатом інтегральної дії кліматичних факторів, фізико-хімічних та агрохімічних властивостей грунту і чіткого дотримання всіх без винятку елементів технології. Тому необхідно усвідомити, яке важливе значення для досягнення цієї мети має використання на практиці даних агрохімічної оцінки земель, яка проведена на основі матеріалів агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Такі фактори, як клімат, кислотність грунтів істотно впливають на їх стан, що і спонукає враховувати їх при агрохімічній оцінці.

Еколого-агрохімічний стан грунту визначається шляхом внесення в агрохімічну оцінку поправки на забруднення його радіонуклідами, важкими металами та пестицидами. Еколого-агрохімічна оцінка включає показники не лише родючості, але й дат про забрудненість грунтів і є зведеним показником агроекологічного стану поля, земельної ділянки та інших територіальних одиниць.

Наведені вище дані еколого-агрохімічної оцінки грунтів області наочно відображають всю різноманітність типів грунтів, кліматичних, умов та інші причини (висока розораність території, ерозія, кислотність), що за останні десятиліття привели до відчутної деградації земель.

У чому ж причина такої ситуації? Річ у тому, що інтенсивна сільськогосподарська діяльність 60 — 80-х років минулого століття супроводжувалась високим рівнем розорюваності схилових земель, розширенням посівних площ просапних культур, не завше потрібною широкомасштабною меліорацією перезволожених, заболочених земель, нехтуванням науково обґрунтованими рекомендаціями щодо застосування ґрунтозахисних сівозмін, викорчовуванням на схилах природних чагарників, впровадженням індустріальних технологій вирощування сільгоспкультур [50, c.41]. А ще причиною деградації ґрунтів, втрати їх родючості стала низька культура землеробства,