На даних державного земельного кадастру базуються інші державні та галузеві кадастри (лісовий, водний, містобудівний тощо).

Заходами, що забезпечують ведення державного земельного кадас-тру, є проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень, здійснення реєстрації землеволо-дінь та землекористувань і договорів на оренду землі, ведення обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів (оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах), зонування територій населених пунктів (встановлюються вимоги щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон відповідно до місцевих правил забудови) та економічна оцінка земель. Оперативність і точ-ність даних земельно-кадастрової документації забезпечується викори-станням аерокосмічної зйомки та застосуванням методів дистанційно-го зондування земної поверхні.

Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом України, Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Автономної Ре-спубліки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, підрозділами земельних ресурсів місцевих державних адміністрацій. Ведення відпо-відного кадастру здійснюється за рахунок коштів державного, респуб-ліканського (Автономної Республіки Крим) і місцевих бюджетів.

Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, за-твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р.[20]

Також ведеться земельно-кадастрова документація, яка включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право по-стійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.

Облік земель за кількістю і вартістю ведеться щодо землевласників і землекористувачів. При цьому виділяються: землі в межах населених пунктів; землі за межами населених пунктів; землі за категоріями; землі за формами власності; зрошувані і осушені землі; землі, що надані в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди; землі, що опо-датковуються, та землі, що не оподатковуються.

Облік земель за якістю проводиться щодо земель усіх категорій і містить:

а) класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель;

б) характеристику земель за товщиною гумусового горизонту, вміс-том гумусу і рухомих поживних речовин, механічним складом грунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам’янистістю, засоленістю, солон-цюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забруд-ненням продуктами хімізації сільського господарства і техногенними факторами, зокрема, радіаційним забрудненням;

в) характеристику культуртехнічного стану природних кормових угідь;

г) лісотипологічну характеристику лісових угідь;

д) класифікацію земель населених пунктів за функціональним при-значенням;

е) характеристику земель населених пунктів за інженерно-геологіч-ними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транс-портною та природоохоронною інфраструктурою, об’єктами оздоров-чого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Бонітування грунтів проводиться на основі даних про їх природні властивості, що мають сталий характер та істотно впливають на врожай сільськогосподарських культур [20].

Економічна та грошова оцінки земель проводяться залежно від ка-тегорій земель. Так, оцінка сільськогосподарських угідь проводиться за їх продуктивністю, окупністю затрат і диференціальним доходом. Еко-номічна та грошова оцінка інших категорій земель проводиться за їх місцеположенням, екологічним значенням, інженерним облаштуван-ням територій, соціально-економічними умовами використання та ін-шими факторами [9].

2.3 Контроль за охороною і використанням земель.

Контроль за використанням і охороною земель відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і громадянами земельного законодавства.

Варто звернути увагу на те, що контроль здійснюється: а) за усіма без винятку суб’єктами земельних відносин, а не тільки за юридичними і фізичними особами; б) за всіма земля-ми, безвідносно до форм власності на ці землі.

Метою контролю, за використанням і охороною зе-мель, що збігається з метою усієї екологічної діяльно-сті, є задоволення справедливих соціальних, економіч-них, екологічних потреб нинішнього і майбутнього поколінь у сфері розвитку й охорони навколишнього природного середовища [40, с.86].

Відповідно до Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” контролюючими суб’єктами за використанням і охороною земель є місцеві ради, Міністерство охорони навколишнього природного середовища, його органи на місцях, а також Державний комітет України по земельних ресурсах та інші спеціально уповнова-жені на це державні органи [13].

Провадження з екологічного контролю має відповідну послідовність виконуваних дій, об’єднаних в самостійні стадії. Так, на думку А. Гетьмана, виходячи із аналізу нормативних актів, що регу-люють порядок діяльності органів щодо виконання контрольних функцій у сфері екології, практики її застосування, а також мети екологічного контролю, слід виділити три стадії його проваджен-ня: а) організаційно-підготовчу; б) перевірку фактичних обста-вин, їх аналіз та ухвалення юридично значущого рішення; в) пе-ревірку виконання рішення [40, с. 88-90].

Основним завданням організаційно-підготовчої стадії є виз-начення підконтрольних об’єктів, встановлення видів, форм та методів проведення контролю, а також формування складу суб’єк-тів, на яких покладається його проведення.

Початковим етапом цієї стадії є строки, встановлені планами здійснення контролю. Періодичність перевірок визначається у кожному-конкретному випадку залежно від стану використання і охорони об’єктів природи та впливу на них виробничо-госпо-дарської діяльності. Перевірки в цих випадках проводяться за спеціальними програмами, в яких зазначаються мета і завдання наміченої контрольної діяльності з урахуванням особливостей підконтрольних об’єктів, що перевіряються.

Суб’єктами здійснення державного екологічного контролю в сфері охорони і раціонального використання земель є посадові особи (інспектори) органів державного управління в га-лузі використання і охорони навколишнього природного середо-вища.

Необхідною умовою організаційно-підготовчої стадії є скла-дання єдиної програми обстеження підконтрольних об’єктів. У ній мають бути відображені такі аспекти: об’єкт і предмет екологічно-го контролю, основні питання, що підлягають з’ясуванню; період, за який має бути проведений контроль, кінцеві та проміжні стро-ки; характер і обсяг матеріалу вивчення; метод збирання матеріалу. Програма обстеження підконтрольних