(ст. 51 КЗпП). Для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул, — не більш 24 годин на тиждень, а якщо учні працюють протягом навчального року у вільний від занять час, то тривалість їх робочого часу на повинна перевищувати половини тієї нор-ми, яка встановлена для осіб відповідного віку, тобто для учнів віком від 14 до 16 років — не більше 12 годин на тиждень, а віком від 16 до 18 років — 18 годин на тиждень (ст. 51 КЗпП).
Скорочується тривалість робочого часу напередодні свят-кових днів на 1 годину як при 6-денному, так і при 5-денно-му робочому тижні (ст. 53 КЗпП). Це положення не поши-рюється на працівників, яким встановлений скорочений ро-бочий час на інших підставах (ст. 51 КЗпП).
Ст. 54 КЗпП передбачає скорочення робочого часу на 1 годину при роботі в нічний час. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Не допускається залучен-ня до роботи в нічний час працівників у віці до 18 років, вагітних жінок, жінок, що мають дітей у віці до 3 років. Залу-чати до роботи в нічний час інвалідів можливо тільки з їх згоди і при умові, що така робота не суперечить медичним показанням (ст. 55 КЗпП).
Встановлення скороченого робочого часу не впливає на розмір заробітної плати. Робота, яка виконується в нічний час, оплачується в підвищеному розмірі, який встановлюєть-ся Генеральною, галузевою, регіональною угодами і колек-тивним договором, але не повинен бути менше за 20% та-рифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час (ст. 108 КЗпП).
Неповний робочий час — відповідно до ст. 56 КЗпП вста-новлюється угодою сторін як при вступі на роботу, так і в період роботи. Неповний робочий час може бути у вигляді: а) неповного робочого дня (тобто зменшення тривалості щоденної роботи на зумовлену кількість годин); б) непов-ного робочого тижня (при якому зберігається нормальна тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів у тиждень) і в) поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня (наприклад, тривалість робочого дня 5 годин при 4 робочих днях на тиждень).
При неповному робочому часі (на відміну від скороче-ного) оплата праці проводиться пропорційно відпрацьова-ному часу, а при відрядній оплаті праці — в залежності від виробітку.
Неповний робочий час може бути встановлений угодою роботодавця і працівника на певний термін і без зазначення терміну. В обов'язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей у віці до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку (ст. 56 КЗпП).
Особи, які працюють неповний робочий час, користують-ся тими ж правами, що і працюючі на умовах нормального робочого часу. Їм надається відпустка тієї ж тривалості, на-даються вихідні й святкові дні, час роботи зараховується в трудовий стаж.
Неповний робочий час (неповний робочий день чи не-повний робочий тиждень) може встановлюватися за угодою між власником або уповноваженим ним органом та жінкою, яка має дітей, при прийнятті її на роботу, а також між адмі-ністрацією та жінкою, яка працює, якщо у зв'язку з необхід-ністю догляду за дітьми вона не може працювати повний робочий час (п. 2 Положения о порядке и условиях приме-нения труда женщин, имеющих детей и работающих непол-ное рабочее время: Утв. пост. Госкомтруда СССР и Секрета-риата ВЦСПС от 29 апреля 1980 г. №111/8-51 // Бюлле-тень Государственного Комитета СССР по труду и соци-альным вопросам. — 1980. — №8). Неповний робочий час може бути встановлений за угодою сторін як без обмеження строком, так і на будь-який строк: до досягнення дитиною певного віку, на період навчального року тощо. Режими праці та відпочинку жінок, які мають дітей та працюють неповний робочий час, встановлюються власником за погодженням з профспілковим органом та з урахуванням побажань жінки.
Режими праці, що встановлюються при неповному ро-бочому часі, можуть передбачати: скорочення тривалості щоденної роботи (зміни) на певну кількість робочих годин в усі дні робочого тижня; скорочення кількості робочих днів на тиждень при зберіганні нормальної тривалості щоденної роботи (зміни); скорочення тривалості щоденної роботи (зміни) на певну кількість робочих годин при одночасному скороченні робочих днів на тиждень.
Як правило, на умовах неповного робочого часу працю-ють сумісники, тобто особи, що уклали два або більше трудо-вих договорів (з двома або декількома роботодавцями). Су-місництво можливе і на одному підприємстві при виконанні різних робіт поза основним робочим часом.
Слід звернути увагу, що для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, ненормований робочий день не застосовується. Лише для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, може застосовуватися ненормований робочий день з наданням за це щорічної до-даткової відпустки згідно з законодавством. У сучасних умовах, коли погіршилося фінансове стано-вище підприємств, має місце спад виробництва, встановлення неповного робочого часу можливе не тільки з ініціативи працівника, а й з ініціативи власника підприємства, установи, організації. Але в такій ситуації перехід на неповний робо-чий час може здійснюватися роботодавцем при дотриманні правил ст. 32 КЗпП. Встановлення неповного робочого часу в цьому випадку є для працівників зміною істотних умов праці, оскільки, як правило, знижується розмір оплати праці. Тому про встановлення неповного робочого часу роботода-вець повинен попередити працівників не пізніше ніж за 2 місяці. Протягом цих 2 місяців зберігаються попередні умо-ви праці. Якщо працівник