На працівників з ненормованим робочим днем поширюєть-ся встановлений на підприємстві, в установі, організації ре-жим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповнова-жений ним орган не має права систематично залучати праців-ників, які працюють за таким режимом, до роботи понад вста-новлену тривалість робочого часу. Обов'язки працівників з ненормованим робочим днем повинні бути зафіксовані в трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутріш-нього трудового розпорядку таким чином, щоб була передба-чена можливість виконувати ці обов'язки, як правило, в ме-. жах нормального робочого часу.

Ненормований робочий день на підприємствах, в устано-вах, організаціях, незалежно від форм власності, може засто-совуватися для керівників, фахівців і робітників, а саме:—

для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;—

для осіб, робочий час яких за характером роботи по-діляється на частини невизначеної тривалості (сільське гос-подарство);—

для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої вла-ди за погодженням з відповідними галузевими профспілка-ми можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, про-фесій і посад працівників з ненормованим робочим днем. На підприємствах, в установах, організаціях список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напру-женості, складність і самостійність у роботі, необхідність пе-ріодичного виконання службових завдань понад встановле-ну тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Колективним договором встановлюєть-ся конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки з кожного виду робіт, професій та посад. Додаткова відпустка надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, по-саді, що дають право на цю відпустку.

Ненормований робочий день потрібно відрізняти від надурочної роботи.

3. Надурочна робота

Надурочними роботами вважаються роботи понад вста-новлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61 КЗпП). Як правило, застосування надурочних робіт не допускається. Проведення їх можливе лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і ст. 62 КЗпП. Власник або уповноважений ним орган може застосувати надурочні ро-боти тільки у таких виняткових випадках:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, ви-робничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадське необхідних робіт по водо-, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспор-ту, зв'язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслі-док непередбачених обставин чи випадкової затримки з тех-нічних умов виробництва не могла бути закінчена в нор-мальний робочий час, коли припинення її може привести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх ви-кликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажу-вальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправ-лення і призначення;

5) для продовження роботи при нез'явленні працівни-ка, який заступає на зміну, коли робота не допускає перерви;

в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобо-в'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником, оскільки забороняється залучення працівника до роботи протягом двох змін підряд.

Законодавством встановлені й інші випадки застосуван-ня надурочних робіт. Так, у п. 15 Положення про порядок та умови проходження служби в митних органах, затвердже-ного постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 p., вказується на службову необхідність як підставу для застосування надурочних робіт.

Забороняється залучати до надурочних робіт:—

вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до З років;—

осіб, молодших 18 років;—

працівників, які навчаються в загальноосвітніх шко-лах і професійно-технічних училищах без відриву від ви-робництва, в дні занять.

Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дити-ну-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою. Залучення інвалідів до надурочних робіт можли-ве лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медич-ним рекомендаціям (ст. 63 КЗпП).

Для проведення надурочних робіт необхідна згода проф-кому і видання наказу (розпорядження) власником.

Надурочна робота компенсується підвищеною оплатою (див. ст. 106 КЗпП).

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кож-ного працівника 4 годин протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік.

Необхідно розрізняти надурочну роботу і ненормований робочий день. До надурочних робіт можуть залучатися будь-які працівники, а працювати за режимом ненормованого робочого часу — лише ті, професії і посади яких містять-ся в списку, що є додатком до колективного договору підпри-ємства, установи, організації. Якщо стосовно надурочних робіт встановлені граничні норми їх застосування протягом ка-лендарного року, то подібне правило не встановлене віднос-но ненормованого робочого дня. Власнику лише забороняється систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. Надурочні роботи виконуються у виняткових випад-ках, які носять характер заздалегідь непередбачених і не-планованих ситуацій, перелік яких є вичерпним та міститься в ст. 62 КЗпП, а роботи понад нормальну тривалість робочо-го часу —