Надурочні роботи компенсуються підвищеною оплатою, а ненормований робочий час компенсується наданням щоріч-ної додаткової відпустки.

Як бачимо, законодавством України про працю надуроч-ною вважається лише робота, до виконання якої власник або уповноважений ним орган залучає працівників у винятко-вих випадках, передбачених законодавством і ч. З ст. 62 КЗпП. Тобто якщо працівник добровільно бажає працювати понад встановлену тривалість робочого дня, така робота не вважаєть-ся надурочною і не оплачується. Між тим на Заході правове регулювання надурочної роботи є більш гнучким і ефектив-ним. Надурочна робота, як правило, носить добровільний ха-рактер і лише у випадках, передбачених законом, є обов'язко-вою. У деяких країнах встановлено, що надурочна робота обо-в'язкова, якщо інше не обумовлено у колективному договорі.

4. Чергування

Чергування — це знаходження працівника на підприєм-стві за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові (неробочі) дні для оперативного розв'я-зання невідкладних питань, які не входять в коло обов'язків працівника за трудовим договором. Чергування може засто-совуватися у виняткових випадках і лише за згодою проф-спілкового комітету. Не допускається залучення працівника до чергувань частіше одного разу на місяць. Чергові не по-винні виконувати обов'язків щодо перевірки перепусток на вході й виході з підприємства, обов'язків сторожів, прийому пошти, прибирання приміщень тощо. У разі залучення до чер-гування після закінчення робочого дня початок наступного робочого дня має бути перенесено на пізніший час. Тривалість чергування або роботи разом з чергуванням не може пере-вищувати нормальної тривалості робочого дня.

Чергування у вихідні й святкові (неробочі) дні компен-суються наданням відгулу тієї ж тривалості, що і чергуван-ня в найближчі 10 днів (п. 2 постановления Секретариата ВЦСПС "О дежурствах на предприятиях и в учреждениях" от 2 апреля 1954 г. // Кодекс законів про працю з постатей-ними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридич-ної практики України. — 1997. — №11—12. — С. 381).

До чергувань не залучаються особи, які не можуть бути залучені до надурочних робіт (ст. 63 КЗпП).

Чергування необхідно відрізняти від виконання праців-ником його звичайних трудових обов'язків на змінних роботах, на роботах, що виконуються за графіком у вихідні, свят-кові (неробочі) дні, в нічний час. Наприклад, не є чергуван-ням, врегульованимі названою постановою Секретаріату ВЦРПС, нічне чергування медичних працівників, чергування водія тощо. Під час таких чергувань працівники виконують свої безпосередні трудові обов'язки з оплатою праці на за-гальних підставах.

5. Облік робочого часу

Облік робочого часу — це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. Облік робочого часу ведеться в табелях встановленої форми.

У складі відпрацьованого працівником часу окремо вра-ховуються надурочні роботи, чергування, відрядження тощо.

Облік робочого часу буває поденним і підсумованим. При поденному обліку підраховується робочий час протягом кож-ного дня. Така система обліку робочого часу застосовується при точно встановленому робочому часі, який має однакову щоденну тривалість. При поденному обліку переробка про-тягом робочого дня не може бути компенсована недоробкою в інші робочі дні. У відповідності до ст. 61 КЗпП на безпе-рервно діючих підприємствах, в установах і організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділен-нях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (ро-боти) не може бути додержана встановлена для даної кате-горії працівників щоденна або щотижнева тривалість робо-чого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації введення підсу-мованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робо-чого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (40-годинного робочого тижня або ско-роченого робочого часу для окремих категорій працівників).

В якості облікового періоду може встановлюватися місяць, квартал. Для працівників залізничного транспорту обліко-вим періодом є тур — час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки після відпочинку в пункті постійної роботи. При підсумову-ваному обліку робочого часу норма робочого часу визна-чається шляхом множення тривалості робочого дня на число робочих днів за календарем, що припадають на обліковий період. При неповному місяці роботи (наприклад, у разі хвороби, відпустки) від встановленої місячної норми відніма-ються робочі години, що припадають на дні відсутності на роботі. Тривалість робочої зміни при підсумовуваному об-ліку робочого часу може збільшуватися, але не більш ніж до 10 годин.

При підсумовуваному обліку робочого часу можлива переробка двох видів. Переробка понад норму годин і водно-час понад встановлений графік є надурочною роботою і ком-пенсується підвищеною оплатою. Переробка понад норму го-дин, але відповідно до встановленого графіка не визнається надурочною роботою. Переробка за графіком компенсується не підвищеною оплатою, як надурочна робота, а додатковими днями відпочинку.

Працівникам, для яких встановлений підсумований облік робочого часу, щотижневі дні відпочинку можуть встанов-люватися в різні дні тижня відповідно до графіків змінності.

Взагалі сьогодні на Заході спостерігається тенденція до індивідуалізації та персоналізації режимів праці. Це важли-ва риса сучасного виробництва, саме вона буде відзначати застосування робочої сили в XXI ст., коли будуть врахову-ватися вік, сімейний стан, психіка, особисті схильності, життє-вий біологічний ритм тощо та залежно від цього визначати-меться трудове навантаження кожного працівника. Саме це відповідає інтересам працюючих та дасть змогу підвищити продуктивність праці. За цим — майбутнє.

Висновки

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Тривалість робочого часу встановлюється як у централі-зованому порядку, так і на рівні локального регулювання. У сучасних умовах спостерігається тенденція до колективно-договірного та індивідуального (в рамках трудового догово-ру) регулювання тривалості робочого