На підставі п. 8 Інструкції “Про порядок застосування і стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби” Журнал “Баланс”, №14 (191), 6 квітня 1998р. Інструкція затверджена наказом ДПІ України, №28, 20 квітня 1995р., зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України №151 від 27 травня 1997р., наказом ДПА №99 від 07.03.98р. акт перевірки підприємства і акт відмови від підпису (якщо посадові особи відмовились його підписати) не пізніше наступного дня їх складання реєструються в спеціальній книзі і разом з поясненням платника (якщо такі є) подаються для розгляду керівником ДПА.

Відповідно до Інструкції “Про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України у підприємств, установ, організацій документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податкових та інших платежів”, затвердженої Наказом ДПА України від 1 жовтня 1998р. №316 Вісник Державної податкової служби.,1999р. та Інструкції Міністерства Фінансів України від 19.05.92р. посадовими особами органів ДПС можуть вилучатись зазначені вище документи. Вилученню підлягають первинні документи, за винятком тих, що становлять державну таємницю.

Вилучення проводиться на підставі письмової вмотивованої постанови, яка є документом суворої звітності. Вилучення документів регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення України. Кодексом не передбачено винесення такої постанови. Кодекс про адміністративні правопорушення України. Отже на нашу думку такий порядок вилучення документів суперечить чинному законодавству та створює певні зайві ускладнення в роботі податкових органів.

За результатами перевірки керівники органу податкової служби зобов`язані не пізніше 10 днів з дня проведення складання акту перевірки прийняти рішення про застосування до платника податків заходів фінансової відповідальності і протягом 15 днів з дня отримання протоколу про адміністративні правопорушення визначити заходи адміністративної відповідальності.

Виконавець, який готував проекти рішення, здійснює подальший контроль за надходженнями в бюджети фінансових санкцій і адміністративних штрафів. Якщо протягом 10 днів з дня прийняття рішення фінансові санкції платником податків не сплачуються, то керівник структурного підрозділу дає рецензію і матеріали перевірки передаються по реєстру в відділ примусового стягнення податків. Виявлення правопорушень в сфері оподаткування.:К.-Фенікс.-1999-с.76.

Вважаємо, що податкове законодавство повинно бути більш зрозумілим, доступним для розуміння всіма особами, якомога рідше змінюватись, так багато платників податків не можуть вільно орієнтуватись в усіх тонкощах порядку сплати податків, і, можливо, ненавмисно стають порушниками.

Також, необхідною є постійна робота з платниками податків, скорочення річних строків звітності, застосування комп`ютерних систем, що допоможуть постійно контролювати за господарською діяльністю платників та певними відхиленнями.

3.2. ЗАСТОСУВАННЯ НЕПРЯМИХ МЕТОДІВ КОНТРОЛЮ

Досить серйозною проблемою для податкових органів є виявлення та залучення до оподаткування доходів різних суб`єктів господарювання, що йдуть від прихованої, так званої “тіньової” діяльності. Адже при здійсненні заходів проти податкових правопорушень податківці знову й знову наштовхуються на фіктивні фірми, підприємства. За даними ДПА, у м. Києві в 1997р. через рахунки фіктивних фірм проведено операції в обігах, співставлених з обсягами консолідованого бюджету м. Києва,- 3.5 млрд. грн.

Неможливо стає вбачати реальну діяльність платника, так як перекручується звітність, приховуються документи про проведення операцій а іноді облік таких об`єктів взагалі відсутній. Отже, про нормальну традиційну перевірку не може бути й мови. Вийти з цього положення органам державної податкової служби допомагають непрямі методи контролю. Ці методи запозичені з міжнародної практики. Один з найпоширеніших факторів - це співвідношення задекларованих доходів з реальними витратами платників податків. Для цього всі придбання в значних розмірах зіставляються з вказаними в декларації офіційними доходами.

Розходження між сумами доходів і витрат може бути приводом для проведення фінансового розслідування і порушення судової справи у звинувачені в ухиленні від сплати податків.

При непрямих методах контролю об`єктами перевірки є не звітні документи, декларації та ін., дані , отримані з інших джерел. Такими можуть бути дані, отримані від органів державної влади, в тому числі митних органів, органів внутрішніх справ, результатом зустрічних перевірок, попередніх перевірок, обстежень приміщень та ін.

Непрямі методи перевірки застосовуються з метою встановлення ймовірної суми доходу, який підлягає оподаткуванню, і суть її полягає в тому, що для визначення податкових зобов`язань платника податків зіставляється рівень його витрат на приватні потреби з доходами, про які він звітує. Виявлення правопорушень в сфері оподаткування. - с.78.

Основною ідеєю цього методу є те, що особі доходи легше приховати ніж витрати, і відповідно вони завжди “випливають”.

Використовуючи практику інших держав, необхідно, якомога ширше запровадити декларування суб`єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності. Декларація про витрати повинна бути одним з найважливіших документів, який подається до податкових органів України.

Підставами для застосування непрямих методів є : виявлення порушень вимог до ведення бухгалтерського та податкового обліку, фактів ухилення, втрати чи неподання бухгалтерських документів, постійне звітування платника податку про збитковість або про неведення господарської діяльності; невідповідність рівня життя керівників, засновників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності та членів їхніх сімей, задекларованими доходами; наявність відносин з фіктивними структурами та ін.Нормативні акти з фінансів, податків, страхування та бухгалтерського обліку №3(28) лютий 1999р. Порядок застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість, затверджений Постановою КМУ від 18 грудня 1998р. №1997.

Питання про необхідність застосування непрямих методів для підрахунку оподаткованого обороту вирішує безпосередньо податковий інспектор. Але ці перевірки потребують обов`язкового планування, метою якого є визначення цілей та обсягу перевірки. Це своєрідний метод контролю керівників податкових органів за діяльністю