Виховна функція забезпечується шляхом застосування норм кримінальної, цивільної, адміністративної відповідальності, що пе-редбачено ст. 189 ЖК. Притягнення громадянина до відповідальнос-ті за правопорушення позитивно виховує його у тому, що слід чітко дотримуватися визначених законом обов'язків.

Попереджувальна функція виявляється у стимулюванні дотри-мання чинного правопорядку всіма суб'єктами житлового права. Всі учасники житлових правовідносин повинні бути поінформовані про негативні наслідки, які неодмінно настануть у випадку правопору-шення. Так, статті 116, 117 ЖК передбачають випадки примусового виселення громадян у випадку правопорушення.

Основні принципи житлового права. Держава, в особі спеці-ально створених органів приймає законодавчі акти на основі певних установок, що виступають як форми суспільної свідомості, а це зу-мовлює певну поведінку людей, є показником усвідомлення ними своїх прав і обов'язків, соціальної відповідальності. Але житлове право — не тільки сукупність правових норм, а й правові принципи, що лежать в основі законодавства, зумовлюють існування, форму, й головним чином, зміст і розвиток житлового законодавства, пов'яза-них із специфікою житлових правовідносин. Без правових принци-пів немає права, вони закріплюються насамперед у законі як норма-тивному акті вищої юридичної сили, є складовою частиною закону, у разі їх застосування вирішуються конкретні спори. Звичайно, пра-во не вичерпується принципами, лише поєднання конкретної право-вої норми закону з принципами (закріпленими як в самому законі, так і в інших нормативно-правових документах житлового права) може привести не тільки до усвідомлення основних напрямків роз-витку права, а й до правильного його застосування всіма суб'єктами житлового права, особливо посадовими особами уповноважених державних органів, які наділені владними повноваженнями щодо за-стосування конкретних правових норм.

Необхідно зазначити, що законодавство зарубіжних країн йде шляхом надання державним органам все більших повноважень у прийнятті адміністративних рішень. Тобто державним органам і їх-нім посадовим особам надається свобода дій у межах принципів, ви-значених законом. Зрозуміло, що таке "вільне бачення" створює ширші можливості для прийняття рішень, але дозволяє здійснювати непідконтрольні дії. В юридичній літературі висловлюється правиль-на думка про неминуче посилення втручання адміністративних ор-ганів у всі сфери суспільного життя. Трактуючи конкретні правові норми, посадові особи державних органів використовують загально вживані поняття, яким законодавство не може дати чіткого визначення. Такі правові поняття (наприклад, додержання моральних за-сад, не порушення гідних умов співжиття тощо) допускають прий-няття державними органами та їхніми посадовими особами рішень, що мають бути спрямовані на досягнення поставленої законом мети. Тобто державним органам у таких випадках надається право оста-точно вирішувати питання, наступний контроль яких з боку суддів практично не можливий, якщо тільки посадові особи не порушили та не вийшли за межі норм і принципів, визначених законом.

Кожна галузь права має свої основні принципи, що пронизують усе законодавство, визначають цю галузь і найхарактерніші для неї риси, втілюються в законах, правових нормах, формують правила поведінки людей.

Тому правові принципи є складововю частиною світогляду, ство-рюють основу єдиного розуміння положень житлового законодав-ства, що притаманні загальним засадам і змісту житлового права, сприяють усвідомленню права, надаючи тим самим змогу однаково тлумачити ці положення права. Принципи у всіх міжнародно-право-вих договорах визначені у перших статтях, оскільки вони, перш за все, є правовими категоріями, векторами, якими має характеризува-тися і житлове право. Отже, основні принципи житлового права ви-магають закріплення багатьох принципів — недоторканності житла, охорони особистого і сімейного життя, законності, пріоритетності прав людини, гласності, справедливості, ефективності, соціальної спрямованості, розумності, доступності судового захисту в разі по-рушень норм житлового права тощо — які мають знайти своє відоб-раження у ст. 1 нового Житлового кодексу. Проблеми розвитку за-конодавства України полягають у тому, що правові принципи, ви-роблені наукою, не завжди закріплюються у нормі закону. Так, принцип гласності знайшов своє відображення не тільки у нормах ЖК, а й у Конституції України, підзаконних нормативних докумен-тах, проте оформленого правового закріплення не дістав. Наприк-лад, у правилах обліку громадян, які потребують поліпшення жит-лових умов і надання їм жилих приміщень, де зокрема зазначено: рішення виконавчого органу місцевої Ради з питань квартирного об-ліку та надання жилих приміщень приймаються за участю громад-ської комісії з житлових питань, створеної при виконавчому органі у складі голови чи заступника голови виконавчого органу (голова комісії), представника профспілкового органу (заступник голови ко-місії), депутатів відповідної ради, представників громадських органі-зацій, трудових колективів. Склад комісії затверджується виконав-чим органом місцевої ради. З питань, що розглядаються, комісія го-тує пропозиції та вносить їх на розгляд виконавчого органу місцевої ради. На підприємствах, в установах і організаціях пропозиції з пи-тань квартирного обліку та надання жилих приміщень готуються відповідною комісією профспілкового комітету та вносяться на спільний розгляд адміністрації підприємства, установи, організації чи органу громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Конституційний принцип пріоритетності пряв людини полягає в тому, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторкан-ність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. З Конституції).

В житловому праві провадиться принцип пріоритету прав люди-ни. Забороняється у будь-якій формі посягати на свободу і гідність громадян. Цивільне право, Закон "Про власність" забезпечує прі-оритет захисту прав власника будинку (квартири) від неправомір-них посягань.

Гарантіями прав недоторканності особи є право оскаржити дії будь-яких осіб до суду.

Принцип недоторканності житла. Кожному гарантується недо-торканність житла. Не допускається проникнення до житла або ін-шого володіння особи (ст. 30 Конституції). Цей принцип характери-зує правовий статус особи в суспільстві, жилий будинок, квартира), що належить на праві власності, може бути об'єктом судового вико-нання.