Курсова робота

Правове забезпечення екологічної безпеки

Зміст

Вступ

Розділ І

Забезпечення екологічної безпеки як основний напрямок екологічної

політики держави.

а) право екологічної безпеки як комплексна галузь права;

б) поняття екологічної безпеки, її види та принципи.

Розділ ІІ

Правове регулювання екологічної безпеки

а) правові засади національної екологічної безпеки;

б) правові засади транснаціональної екологічної безпеки.

Розділ ІІІ

Відповідальність за порушення екологічної безпеки

а) дисциплінарна відповідальність;

б) адміністративна відповідальність;

в) кримінальна відповідальність;

г) матеріальна відповідальність.

Додатки

Висновки

Список літератури

Вступ

Нинішню економічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення природно – ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировина видобутих, найбільше економічно – небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсномістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощення яких здійснювалося найбільш “дешевим ” способом – без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності екологічно – діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористуванням та без урахування вимог охорони довкілля. Ці та інші чинники, зокрема, низький рівень економічної свідомості суспільства привили до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров’я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно – генетичною деградацією народу України.

Винятковою особливістю економічного стану України є те, що

економічні гострі локальні ситуації поглиблюються великими раціональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико біологічними, економічними і соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної економічної катастрофи.

Я думаю, що кожен спеціаліст народного господарства, кожна свідома людина повинна обов’язково мати загальне уявлення про особливості сучасного економічного стану, а також основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Екологізація не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення економічності тісно пов’язано, в першу чергу, з державним регулюванням процесів природокористування.

Нове в даній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою, людиною, яка базується на законодавчих, організаційно – технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дуже гострою. Вона була сформована протягом двох століть і нині набула критичного значення.

На мою думку, існує об’єктивна необхідність втручання держави в природно економічну сферу з метою досягнення збалансованого стану. Я вважаю, що держава також повинна закласти основи глобального еколого - економічного партнерства між суб’єктами підприємництва, між іноземними партнерами на рівні планетарного співробітництва заради виживання і подальшого розвитку України, а також всієї цивілізації.

Забезпечення екологічної безпеки у сучасних умовах є важливою проблемою державної економічної політики та невід’ємною умовою сталого економічного і соціалістичного розвитку України. Очевидно, це зумовлено значним антропогенним порушенням та техногенною перевантаженістю території України, негативними екологічними наслідками Чорнобильської катастрофи, неефективним використанням природних ресурсів, неконтрольованим ввезенням в Україну економічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів широкомасштабним застосуванням економічно шкідливих і недосконалих технологій, негативними економічними наслідками оборонної і військової діяльності та природними катастрофами.

Отже, Україна повинна намагатися відповідним чином реагувати на суспільні проблеми і підтримувати прогресивні світові ініціативи та рішення: вступати в різні міжнародні союзи, товариства, підписувати угоди.

Забезпечення екологічної безпеки як основний напрямок економічної політики держави.

а) право екологічної безпеки як комплексна галузь права.

До сучасних прогресивних новаційних процесів належить, зокрема, комплексна галузь екологічного права — право екологіч-ної безпеки.

Категорія "екологічна безпека" логічно увійшла в лексику спеціальної, у тому числі юридичної, літератури, яка отримала не тільки інституцій, але й нормативно-правове закріплення в законодавчих і підзаконних актах загальнорегулятивного й охо-ронного спрямування, зокрема в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року 1. З прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року це поняття отримало статус конституційного 2.

На сьогоднішній день перед людством стають запитання: що ж підлягає охороні - навколишнє природне сере-довище чи навколишнє середовище і в його межах екологічна безпека? Чи екологічна безпека потребує особливого правового режиму забезпечення у відповідних правовідносинах? Іншими словами, це ті матеріальні, духовні та інші блага, які мають для нас незаперечні споживчі властивості будь-якого при-значення (матеріального, естетичного, духовного, культурного, пізнавального, рекреаційного, оздоровчо-лікувального тощо), тоб-то це речові або не речові блага, яких потребує людина (суспіль-ство) і за допомогою яких вона задовольняє свої інтереси.

З огляду на це навколишнє природне середовище або "соціалі-зоване середовище проживання людини" потребує збереження його якості, охорони, зокрема за допомогою державно-правових засобів, обмеження непродуманої, спонтанної і шкідливої люд-ської діяльності, здатної змінити його якісні та кількісні 1 Відомості ВРУ. – 1991. - №41. – Ст.. 546.

2 Відомості ВРУ. – 1996. - №30. – Ст.. 141.харак-теристики. Така охорона передбачає логічну і послідовну систе-му заходів, спрямованих на попередження негативної дії на стан природного навколишнього середовища (шляхом видання доз-волів на викиди і скиди, встановлення лімітів і нормативів опла-ти, заборони, обмеження та припинення екологічно шкідливої діяльності, здійснення інших організаційно-розпорядчих заходів), або корегування зміненого його якісного стану до рівня, який не призводить до виникнення негативних процесів у природному середовищі і його негативного впливу на саму людину та на ком-поненти біосфери (проведення рекультивації земель, очищення водних об'єктів, підвищення продуктивності лісів і рибопродуктивності рибогосподарських водойм тощо).

Навколишнє природне середовище, яке є джерелом підвище-ної екологічної небезпеки, перетворюється внаслідок дії стихій-них сил природи або техногенної руйнівної дії