За таких умов доцільно розробити систему заходів, у тому числі правового ха-рактеру, які були б спрямовані на запобігання виникненню не-безпеки для людини і навколишнього природного середовища від природної стихії, техногенних аварій і катастроф, на ліквіда-цію шкідливих наслідків прояву підвищеного екологічного ри-зику і небезпеки наслідків, подібних до аварії на Чорнобильській АЕС, від явищ стихії, необдуманих рішень, які призводять до спустошення довкілля і виникнення надзвичайних екологічних ситуацій на Землі.

Отже, об'єктивно наявне нове коло суспільних відносин, які вимагають всебічного правового регулювання і які за характе-ром виникнення, складовими елементами не вкладаються у межі відносин стосовно використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

Необгрунтоване заперечення реально існуючих відносин щодо забезпечення екологічної безпеки гальмує прогрес правового регулювання. Від цього тільки страждає еколого-правова наука, кодифікація законодавства, біднішає практика його4Екологічне право України. Загальна частина: Навч. Посіб.-Х., 1995. - №10. – С. 127-128 застосування, а відтак страждає сама людина, яка позбавлена юридичної мож-ливості захистити суб'єктивне право на екологічну безпеку. За-значена суб'єктивна можливість громадян України вперше в історії еколого-правового регулювання була передбачена Зако-ном України "Про охорону навколишнього природного середо-вища" від 25 червня 1991 року (ст. 9). Конституція України конкретизувала його, визнавши право громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої його порушеннями шкоди (ст. 50).

Екологічна ситуація і реальність — жорстка і очевидна: людина "виділилась" із природного середовища і формується за притаманними суспільству і природі закономірностями та зако-нами з відповідними "відхиленнями", дедалі ускладнюючи свою взаємодію з природним оточенням, створюючи внаслідок здійснення екологічно шкідливої діяльності чимраз більші осеред-ки небезпеки місця свого перебування 4.

Значно ускладнився і суто природний вплив на людину, особ-ливо аномального походження. За таких умов мають діяти зако-нодавчі імперативи і пріоритети забезпечення не тільки якісно-го, але й обов'язково безпечного навколишнього природного се-редовища для людини, природних компонентів світу, що її оточує.

Отже, людина стає не тільки суб'єктом відносин існування підвищеного екологічного ризику, але й об'єктом, який безпосе-редньо зазнає лиха від наслідків вияву природної або техноген-ної небезпеки та вимагає адекватного правового захисту з боку держави.

У цьому виявляється специфіка відносин щодо забезпечення екологічної безпеки як складової екологічних правовідносин, що становлять предмет їх правового регулювання галуззю екологіч-ного права.

Не меншою мірою забезпечення екологічної безпеки пов'яза-не з охороною навколишнього природного середовища існуван-ня людини в частині забезпечення його якісного стану. Якість навколишнього природного середовища — це сукупність його природних та набутих під впливом антропогенної діяльності вла-стивостей, які відповідають встановленим екологічним, санітар-но-гігієнічним нормативам, що забезпечують умови для розвит-ку і відтворення живих організмів, у тому числі життєдіяльності людини.

Проте якісний рівень довкілля ще не гарантує його безпечно-го, тобто ризикованого порогового стану, що оцінюється на рівні нормативів екологічної безпеки, який може ранжуватися залеж-но від режиму середовища життєдіяльності і правосуб'єктності осіб, що зазнають небезпечного впливу на них екологічно шкідливих, токсичних об'єктів, видів діяльності. Іншими словами, за-безпечення екологічної безпеки визначається ступенем вияву екологічного ризику і характером потенційно небезпечної діяль-ності для навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людини.

Безпечне навколишнє природне середовище не тотожне його стану якості, що забезпечується у процесі реалізації природоохоронних вимог і охорони довкілля у межах природо-охоронних (середовищеохоронних) правовідносин: забезпечення режиму охорони об'єктів і територій природно-заповідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних зон, інших при-родних і природно-антропогенних територій (санітарно-захисних, охоронних зон, середовища населених пунктів, економічних ра-йонів тощо), екосистем і комплексів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, Азовського і Чорно-го морів, окремих або групи природних ресурсів.

Якщо охорона навколишнього природного середовища вима-гає, передусім, дотримання його якісного стану, збереження відпо-відних якісних характеристик, то забезпечення екологічної без-пеки передбачає оцінювання екологічного ризику здійснюваної діяльності, дотримання сукупності вимог, норм і нормативів еко-логічної безпеки, зафіксованих в екологічному та інших галузях законодавства.

Сьогодні "забезпечення екологічної безпеки" набуло не тільки власне еколого-правового, але й загальноюридичного регулятивно-го й охоронного значення через характер прояву різних видів еко-логічно шкідливої діяльності, джерел і об'єктів походження еколо-гічного.

Розвиток законодавчого та іншого нормативно-правового за-безпечення екологічної безпеки відбувається в міру впорядкуван-ня різноманітних видів діяльності за об'єктами та джерелами екологічної небезпеки — виробництва, збереження, використання, захоронення та утилізації отруйних речовин, токсичних відходів, біотехнологій, радіоактивних відходів і матеріалів, використання атомної енергії, інших екологічно небезпечних факторів.

Така диференціація правової регламентації екологічно небез-печних видів діяльності — неодмінний шлях у правовому ста-новленні й розвиткові правовідносин щодо забезпечення еколо-гічної безпеки. Андрейцев В.І. Правове забезпечення: Програма спецкурси для спеціалістів і майстрів спеціалізації. Земельне і екологічне право .-К., 1997. – С.5,7,8.

б) поняття екологічної безпеки, її види та принципи.

Економічна безпека – такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для здоров’я людей.

Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно – правових та інших заходів.

Економічна безпека – це складова глобальної і національної безпеки, тобто такого стану розвитку суспільних відносин в галузі економії, при якому системою державно – правових, організаційних, науково – технічних, економічних та інших