Види злочинних діянь у галузі екології відповідно до Кримінального Кодексу України:

І. В сфері природноресурсових відносин:

- самовільне заняття земельної ділянки (ст.199);

- незаконна порубка лісу (ст.160);

- незаконне видобування корисних копалин (ст.1621);

- незаконне полювання (ст.161);

- незаконне зайняття рибним, тваринним та іншим водним добуваючим промислом (ст.162);

- жорстоке поводження з тваринами (ст.2071);

ІІ. В сфері охорони НПС і його компонентів:

забруднення водойм і атмосферного повітря (ст.228);

забруднення моря речовинами шкідливими для здоров’я чи для живих ресурсів моря, або іншими відходами і матеріалами (ст.2281);

знищення і руйнування природних об’єктів (ст.207);

навмисне знищення або суттєве пошкодження лісових масивів шляхом підпалу (ст.89. ч. 2,3);

проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст.163);

порушення законодавства щодо континентального шельфу України (ст.1631);

ІІІ. В сфері екологічної безпеки:

приховування або перекручення відомостей про стан екологічної обстановки чи захворювання населення (ст.2271);

заготівля, переробка або збут радіоактивних продуктів харчування іншої продукції (ст.2272);

порушення правил безпеки гірничих робіт (ст.2272);

розкрадання радіоактивних матеріалів (ст.2283);

незаконне придбання, зберігання, використання, передача або руйнування радіоактивних матеріалів (ст.2282);

загроза здійснення розкрадання радіоактивних матеріалів або їх використання (ст.2284);

порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення радіоактивних матеріалів (ст.2285);

незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини.

Суб’єктами кримінальної відповідальності є громадяни і посадові особи.

Покарання за екологічні злочини:

виправні роботи;

кримінальний штраф;

позбавлення волі;

конфіскація незаконно добутого знарядь злочину;

позбавлення права займати відповідні посади 55.

Відповідно до чинного Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. до економічних злочинів у сфері екологічної безпеки, за вчинення яких до винних осіб можуть застосовуватися кримінальні покарання, доцільно віднести: порушення правил екологічної безпеки (ст.236);

приховування чи перекручення відомостей про стан екологічної обстановки чи експлуатація споруд без системи захисту довкілля (ст.253);

забруднення атмосферного повітря (ст.242);

забруднення моря (ст.243);

знищення або пошкодження лісових масивів (ст.245);

порушення законодавства про континентальний шельф (ст.244);

забруднення та псування земель (ст.239);

порушення правил охорони вод (ст.242);

порушення правил охорони надр (ст.240);

До злочинів у сфері громадської та екологічної безпеки можуть бути

також віднесенні:

напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст.261);

незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст.268);

викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових приладів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст.262);

незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст.263);

незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст.265);

порушення правил поводження з радіоактивними матеріалами (ст.265);

порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та іншими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст.267);

погроза вчинити, викрасти або використати радіоактивні матеріали (ст.266);

незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст.269);

порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст.270);

Значна частина злочинів, які скоюються у певних сферах суспільної діяльності, містить ознаки техногенно – економічної безпеки:

порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст.272);

порушення правил що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд (ст.275);

порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особам, які керують транспортними засобами (ст.286);

випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації (ст.287);

порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення дорожнього руху (ст.288);

порушення правил використання повітряного транспорту (ст.282);

порушення правил повітряних польотів (ст.281);

блокування транспортних підприємств (ст.279);

порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст.273);порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст.274);

проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів

(ст.250);

Пошкодження об’єктів магістральних газо – та нафтопродуктів (ст.292);

Питання юридичної відповідальності за екологічні правопорушення,

зокрема у сфері екологічної безпеки також регламентуються на рівні національного законодавства країн – членів ЕС. Наприклад, Кримінальний кодекс ФРН у розділі 28 “Злочини проти навколишнього середовища” передбачає застосування кримінальної відповідальності за забруднення вод (§.324); забруднення грунтів (§.324а); забруднення атмосферного повітря (§.3251); створення шуму вібрації та неіонізуючого випромінювання (§.325а); екологічно небезпечне видалення відходів (§.326); недозволену експлуатацію устаткування (§.327); незаконне поводження з радіоактивними речовинами та іншими небезпечними речовинами і матеріалами (§.328); створення небезпеки районам, що потребують особливого захисту (§.329); особливо тяжкі випадки екологічного кримінального злочину (§.330); та інше.

Проведений аналіз значної частини законодавчих актів дозволяє говорити про те, що відносини щодо забезпечення екологічної безпеки в принциповому плані охопленні правовим регулюванням на рівні основних пріоритетів – забезпечення права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля та гарантування його якісного стану згідно з основними нормативами екологічної безпеки (ГДК, ГДР, ГДВ).

Законодавство містить не тільки декларації щодо забезпечення екологічної безпеки , але й закріплює сукупність важелів праворегулюючого та забезпечувального спрямування.

Нормативно - правові приписи чинного законодавства містять багато юридичних принципів, які гармонізують із правовим регулюванням зазначених відносин у країнах – членах Європейського Співтовариства.

Викладене вище відбиває процес активного формування законодавства у сфері екологічної безпеки і висвітлює напрями для подальшого зближення принципів правового забезпечення екологічної безпеки в Україні та країнах ЕС, інших міжнародноправових документів.

г) майнова відповідальність

Майнова відповідальність за екологічні правопорушення (делікти) – це різновид юридичної відповідальності, яка передбачає виконання обов’язків фізичних і юридичних осіб щодо компенсації шкоди, заподіяної власником чи користувачем природних ресурсів, порушення екологічних та інших прав громадян.

Підставою майнової відповідальності є наявність реальної шкоди (майнової, моральної).

Умовами майнової відповідальності є протиправність, причинний зв'язок між заподіяною шкодою і протиправністю, наявність вини заподіячів шкоди, підвищений екологічний ризик та небезпечна діяльність.

Способи (методи) обчислення шкоди, заподіяної екологічним