Екологічна безпека має свої види:

І. За територіальними ознаками:

а) глобальна (міжнародна);

б) національна (державна);

в) регіональна;

г) локальна.

ІІ. За способами забезпечення:

а) технічно – економічна (радіоекологічна);

б) соціально - економічна;

в) природна;

г) економічно - екологічна.

ІІІ. За об’єктами охорони:

а) економічна безпека НПС і його компонентів;

б) економічна безпека суспільства і людини.

Суб’єкти правовідносин у галузі економічної безпеки: громадянин України, фізичні, юридичні особи, держава.

Об’єкти правовідносин: життя і здоров’я людей, безпечне НПС та його компоненти (природні умови).

Екологічним законодавством визначено основні принципи охорони навколишнього природного середовища. Це, зокрема: пріоритетність вимог економічної безпеки її обов’язковість дотримання економічних стандартів; гарантування економічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я людей; випереджаючий характер з охорони навколишнього природного середовища; науково обґрунтоване узгодження економічних, екологічних та соціальних інтересів суспільства; використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенних змін території проживання населення; прогнозування стану навколишнього середовища й обов’язковість економічної експертизи; демократизм при ухваленні рішень, що впливають на стан НПС і формування в населення економічного світогляду; стягування плати за забруднення навколишнього середовища і погіршення якості природних ресурсів; компенсація збитків, заподіяних порушення екологічного законодавства та деякі інші принципові вимоги. Принципи охорони НПС як основні засади правового регулювання взаємодії суспільства з природою істотно впливають на визначення екологічної правосуб’єктності державних органів і громадян країни. ЗУ.”Про охорону навколишнього природного середовища”. // відомості ВРУ.-1991.-№41.-Ст. 546

Прийняття в Україні законодавчих і підзаконних актів, орі-єнтованих на регулювання правовідносин у сфері екологічної безпеки свідчить про формування нормативно-правових засад комплексної галузі екологічного права — права екологічної без-пеки як системи правових норм та інших засобів, які спрямо-вані на створення правових умов для реалізації суб'єктивного права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та захист його в разі порушення, а також регулювання відносин щодо здійснення екологічно небезпечної діяльності з метою за-побігання погіршенню екологічної обстановки, виникненню небезпеки для природних систем, населення, інтересів держави і юридичних осіб та здійснення системи заходів у разі виникнен-ня екологічної небезпеки щодо ліквідації небезпечних наслідків, визначення режиму використання екологічно небезпечних те-риторій і об'єктів, встановлення особливого статусу осіб, що по-страждали від негативних наслідків природної стихії чи техно-генного впливу, досягнення режиму безпечного існування насе-лення і стану довкілля на місцевому, регіональному, національ-ному і транснаціональному рівнях.

Правове регулювання екологічної безпеки

а) правові засади національної екологічної безпеки.

Прояви екологічного ризику для навколишнього природного середовища та здоров'я людей у різних регіонах України внаслі-док природних стихійних явищ і небезпечних техногенних впливів обумовлюють доцільність активних творчих дій, вироб-лення підходів та механізмів щодо його відвернення, а також здійснення ліквідаційних та реабілітаційних заходів у разі на-стання негативних наслідків надзвичайних екологічних ситуацій.

Законодавство стосовно екологічної безпеки Украї-ни містить значну кількість унікальних приписів, реалізація яких дозволяє суттєво знижувати прес вияву екологічної небезпеки. Є всі підстави стверджувати, що в екологічному законодавстві на-мітився та активно формується блок правового регулювання еко-логічних відносин щодо забезпечення екологічної безпеки, який спільно з природноресурсним і природоохоронним законодав-ством становить єдину правову базу та інтегровану спільність сучасного екологічного права і законодавства.

Можна без перебільшення констатувати, що практично немає такої сфери діяльності, нормативне-правове регулювання якої не зачіпало б забезпечення її з позицій вимог екологічної безпе-ки, тобто реально у законотворчому процесі простежується про-цес екологізації багатьох галузей законодавства, який тісно по-в'язаний із впровадженням у "тканину" матеріально-правових і процесуально-правових норм і приписів різних вимог, правил і нормативів екологічної безпеки. Андрейцев В.І. Правове забезпечення екологічної безпеки: програма спецкурсу для спеціалістів і магістрів спеціалізації “Земельне і екологічне право“.- К.-1997.-с.5,7,8.

Отже, правові приписи щодо забезпечення екологічної безпеки наповнюють сьогодні більшість законодавчих і підзаконних актів України і тим самим справляють комплексний, міжгалузевий, наскрізний, універсальний вплив на регламентацію різних право-відносин, особливо у частині здійснення екологічно небезпечної, ризикованої діяльності.

Стратегічними і тактичними заходами гармонійного розвит-ку виробничого і природоресурсного потенціалу визначено розв'я-зання проблем техногенно-екологічної безпеки шляхом здійснен-ня перебудови техногенного середовища, технічного переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх науко-вих досягнень, енергоресурсозберігальних технологій, безвідход-них та екологічно безпечних технологічних процесів, проведен-ня класифікації регіонів України за рівнями техногенно-еколо-гічного навантаження, створення карт таких навантажень, роз-роблення методології визначення ступеня екологічного ризи-ку тощо.

Програма дій передбачає заходи, які відповідають основним двом типам шкідливих впливів техногенного середовища:

а) у режимі нормальної експлуатації через недосконалість техніки та технології виробництва, переробки відходів;

б) в аварійному режимі, що супроводжується заподіянням значної шкоди лю-дині та навколишньому середовищу в основних галузях госпо-дарювання.

Вирішенню проблем екологічної безпеки мають сприяти: ство-рення і функціонування державної системи екологічного моні-торингу, єдиної державної системи запобігання аваріям, ката-строфам та надзвичайним ситуаціям і реагування на них, яка б включала належне організаційно-інституційне, нормативноправове забезпечення, запровадження єдиного державного контро-лю за обігом небезпечних матеріалів, речовин та устаткування, науково-методологічних основ регулювання та планування тех-ногенно-екологічної безпеки, створення автоматизованих систем оцінювання ризику і прогнозування надзвичайних ситуацій, роз-роблення нормативно-методичного забезпечення системи запобігання аваріям та подолання їхніх наслідків, інтегрування цієї системи у міжнародну систему повідомлення та взаємодопомоги у разі аварії, запровадження екологічного страхування на еколо-гічно небезпечних виробництвах.

Основними напрямами передбачається забезпечити екологіч-но безпечне використання водних та інших природних ресурсів, три етапи їх реалізації, механізми гарантування, включаючи інституційні, нормативно-правові, економічні важелі та різні типи природоохоронних програм.

Особливу роль в Основних напрямах відведено правовому механізмові, основу якого становить екологічне законодавство, визначаються перспективи його систематизації