Водночас керівники транспортних організацій та власники транс-портних засобів несуть відповідальність за додержання нормативів гранично допустимих викидів та скидів забруднювальних речовин і гранично допустимих рівнів фізичних виливів на навколишнє, при-родне середовище, встановлених для відповідного типу транспорту.

У разі проведення фундаментальних та прикладних науко-вих, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт обо-в'язково слід враховувати вимоги охорони навколишнього при-родного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Законодавством забороняється впровадження відкритті», ви-находів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, якщо вони не відповідають вимогам еколо-гічної безпеки.

У разі порушення встановлених вимог така діяльність припи-няється уповноваженими на те державними органами, а винні особи притягуються до відповідальності згідно з чинним зако-нодавством.

Встановлено також вимоги екологічної безпеки щодо військо-вих, оборонних об'єктів та військової діяльності, зокрема вимоги

екологічної безпеки для розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації об'єктів, щодо об-меження негативного впливу на навколишнє природне середови-ще хімічних, фізичних і біологічних факторів. Ці та інші вимо-ги, передбачені Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", іншими законодавчими актами України, повною мірою поширюються на військові та оборонні об'єкти, а також об'єкти органів внутрішніх справ і державної безпеки.

Забезпечення екологічної безпеки покладається на відповід-них осіб також під час дислокації військових частин, прове-денні військових навчань, маневрів, переміщенні військ і військо-вої техніки, крім випадків особливих ситуацій, що оголошу-ються відповідно до законодавства України. Державний конт-роль за додержанням вимог екологічної безпеки щодо військо-вих, оборонних об'єктів та військової діяльності на території України здійснюється відповідно до цього закону та інших за-конодавчих актів України.

Зазначений закон встановлює також вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища в разі застосування за-собів захисту рослин, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів.

Так, на підприємства, установи, організації та громадян покла-дається обов'язок додержуватись правил транспортування, збе-рігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їхніми складовими навколишнього при-родного середовища і продуктів харчування.

У процесі створення нових хімічних препаратів і речовин, інших потенційно небезпечних для навколишнього природного середовища субстанцій мають розроблятися та затверджуватися у встановленому законодавством порядку допустимі рівні вмісту цих речовин у об'єктах навколишнього природного середовища та продуктах харчування, методи визначення їх залишкової кількості та утилізації після використання. Вміст природних і штучних домішок, які можуть негативно впливати на стан нав-колишнього природного середовища або здоров'я людей, у таких препаратах, а також сировині, що використовується для їх ви-робництва, не повинен перевищувати допустимих рівнів, вста-новлених відповідно до законодавства.

Охоронні вимоги мають забезпечуватися також у процесі ви-робництва, під час зберігання, транспортування, використання, знешкодження, захоронення токсичних та інших небезпечних для навколишнього природного середовища і здоров'я людей речо-вин.

Суттєве значення для практики встановлення особливих ре-жимів на територіях України, що характеризуються природним чи техногенним походженням і екологічним ризиком, мають норми розділу Закону України" Про охорону навколишнього при-родного середовища", в якому йдеться про надзвичайні екологічні ситуації. Закон передбачає можливість за рішенням Верховної Ради України оголошувати окремі території зонами надзвичай-них екологічних ситуацій, а саме:

а) зонами екологічної катастрофи;

б) зонами підвищеної екологічної небезпеки;

в) іншими категоріями зон.

Класифікація цих зон, їхні режими та правові наслідки, що випливають із факту віднесення територій до відповідних кате-горій, включаючи встановлення особливого статусу громадян, які мешкали чи тимчасово перебували у цих зонах, питання надання їм компенсацій і пільг, визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" від 13 липня 2000 р. № 1908 [4], який закріплює основні завдання, підстави та порядок оголошення окремої місцевості зо-ною надзвичайної екологічної ситуації, особливості зміни її меж та забезпечення правового режиму, його зміну та припинення, за-ходи, що можуть вживатися у цій зоні, та обмеження діяльності, здійснення екологічного моніторингу, підстави визнання юридич-них і фізичних осіб потерпілими від надзвичайної екологічної ситуації, відшкодування їм заподіяної шкоди, відповідальності за порушення правового режиму у цій зоні та акти, які деталізують порядок класифікації надзвичайних ситуацій.

На виконання цього закону було прийнято один із перших Указів Президента України "Про оголошення територій у ме-жах населених пунктів Болеславчик, Мічуріне, Підгір'я, Чаусо-ве-1, Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області зоною надзвичайної екологічної ситуації" від 31 серпня 2000 р. № 1039 [5], яким передбачається низка заходів у зв'язку з вста-новленням особливого правового режиму у зазначених населе-них пунктах.

Закон передбачає й інші заходи щодо запобігання аваріям і ліквідації їх шкідливих екологічних наслідків у процесі проек-тування й експлуатації господарських та інших об'єктів, що ха-рактеризуються екологічною небезпекою, зобов'язуючи відповід-них власників та уповноважених осіб розробляти та здійснюва-ти заходи, спрямовані на запобігання аваріям та ліквідацію їхніх шкідливих наслідків. Він зобов'язує також органи державного, у тому числі екологічного, контролю проводити систематичні пе-ревірки стану екологічно небезпечних об'єктів та виконання попереджувальних заходів і вимог щодо безпечної експлуатації таких об'єктів. На Мінекоресурсів України покладено обов'язок щодо визначення переліку екологічно небезпечних об'єктів.

Разом з тим закон припускає можливість настання аварії внаслідок забруднення довкілля і зобов'язує відповідні підпри-ємства, установи та організації, що допустили настання екологіч-ної небезпеки,