и) нормативно-правові приписи, які встановлюють вимоги екологічної безпеки при здійсненні інвестиційної, інноваційної, містобудівної та іншої господарської діяльності: Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. (ст.ст. 4, 8) [ЗО]; Закон України "Про дорожній рух" від ЗО червня 1993 р. (ст. 49) [31]; Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р. (ст. 54) [32]; Закон України "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 р. (ст.ст. 6, 11, 22) [33]; Закон України "Про трубо-провідний транспорт" від 15 травня 1996 р. (ст.ст. 5, 6, 15, 20) та ін. [34];

і) нормативно-правові приписи, які встановлюють комплекс спеціальних вимог щодо забезпечення екологічної безпеки у разі здійснення діяльності в аграрному секторі економіки: Закон

України "Про селянське (фермерське) господарство" в редакції від 22 червня 1993 р. (ст. 11) [35];

ї) нормативно-правові приписи, які регламентують забезпечення екологічних, у тому числі вимог екологічної безпеки у надзвичай-них ситуаціях: Закон України "Про правовий режим надзвичай-ного стану" від 16 березня 2000 р. (ст.ст. 1, 3, 4) [36]; Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" від 14 грудня 1999 р. [37];

й) нормативно-правові приписи, які передбачають дотриман-ня вимог екологічної безпеки у межах територій і зон, на яких запроваджено режим надзвичайних екологічних ситуацій: За-кон України "Про правовий режим території, що зазнала радіо-активного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27 лютого 1991 р. [38];

к) нормативно-правові приписи, які визначають вимоги еко-логічної безпеки у процесі здійснення деяких специфічних видів діяльності, що можуть справляти негативний вплив на стан еко-логічної ситуації: Закон України "Про космічну діяльність" від 15 листопада 1996 р. (ст.ст. 8, 9, 21) [39];

л) нормативно-правові приписи, які спрямовані на попередження настання екологічної небезпеки у процесі використання ядерної енергії, поводження з радіоактивними матеріалами і відходами та радіаційний захист населення: Закон України "Про використан-ня ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р. [40]; Закон України "Про поводження з радіоактивними відхода-ми" від 30 червня 1995 р. (ст.ст. З, 8, 13, 17 та ін.) [41];

м) нормативно-правові приписи, що передбачають систему пільг для фізичних осіб за здійснення благодійної допомоги, яка на-дається особам, постраждалим внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (ст.ст. 5, 12) [42];

н) нормативно-правові приписи, які закріплюють вимоги еко-логічної безпеки у процесі використання хімічних та інших ток-сичних, шкідливих і небезпечних речовин, їх сполук, продуктів біотехнологій, інших біологічних агентів, а також мінеральних добрив, у тому числі пестицидів і агрохімікатів: Закон України "Про пестициди і агрохімікати" від 2 березня 1995 р. (ст.ст. З, 4, 6, 7, 8, 9, 13,18,19, 20 та ін.) [43].

За спрямуванням і змістом правових приписів цей закон орієнтований на безпечне для здоров'я людини і довкілля застосування пестицидів і агрохімікатів. Пріоритетність збереження здоров'я людини і охорони навколишнього природного середо-вища стосовно екологічного ефекту від застосування пестицидів і агрохімікатів, мінімізація їх використання за рахунок впрова-дження екологічно безпечних, технічних методів захисту рос-лин, безпечність для здоров'я і довкілля під час їх виробництва, випробування, застосування — важливі принципи державної полі-тики у цій сфері та пріоритетні вимоги у процесі їх застосуван-ня, проведення державних випробувань з ними, їх державної ре-єстрації та технічних засобів застосування.

Важливо підкреслити, що основні положення та вимоги Зако-ну України "Про пестициди і агрохімікати" сформульовані на рівні принципів правового регулювання, закладених в основу Дирек-тиви Ради ЄЕС 78/631 від 26 червня 1978 р. про приведення у орієнтовну відповідність законів держав-членів, стосовно класи-фікації, пакування та маркування складів небезпечних речовин (пестицидів) [44]; Директиви Ради ЄС 88/379 від 7 червня 1988 року про приведення в орієнтовну відповідність законів, правил і адміністративних положень держав-членів стосовно класифі-кації, пакування і маркування складів небезпечних речовин [45], а також Директиви Ради ЄС від 9 грудня 1996 року в частині категорій небезпечних речовин та їх класифікації [46] на висо-котоксичні, токсичні речовини, опалювачі, вибухові речовини, небезпечні для навколишнього середовища, з виділенням висо-котоксичних речовин для водних організмів, токсичних для вод-них організмів та тих, що мають довгостроковий вплив на водне

середовище тощо.

У цьому аспекті норми зазначеного закону слугують подаль-шому зближенню із законодавством Європейського Союзу пра-вового регулювання відносин, пов'язаних із різними формами використання таких небезпечних речовин, якими є пестициди й агрохімікати, відвернення їх негативного виливу на здоров'я лю-дини та навколишнє природне середовище.

Важливе значення мають норми, що закріплюють норматив-но-правові вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки у сфері територіальної та цивільної оборони: Закон України "Про обо-рону України" в редакції від 5 жовтня 2000 р. № 2020 (ст.ст. 18, 19); Закон України "Про цивільну оборону" від 3 лютого 1993 р. (преамбула, ст.ст. 1, 2, 12, 17) [47]. Незаперечну практичну спря-мованість мають нормативно-правові приписи, які визначають об'єкти підвищеної екологічної небезпеки та особливості їх екс-плуатації, види екологічно небезпечної діяльності тощо [48].

б) правові засади транснаціональної екологічної безпеки.

Забезпечення екологічної безпеки на глобальному рівні здійснюється за допомогою системи міжнародно-правових норм, зокрема тих, що містяться у міжнародних конвенціях, угодах та інших правових формах, притаманних міжнародно-правовому регулюванню відносин у цій сфері.

Провідне місце у цій системі належить Конвенції ООН про транскордонний вплив промислових аварій, прийнятій 17 берез-ня 1992 року у м. Гельсінкі