Дія Конвенції не поширюється, зокрема, на випадок ядерних аварій та надзвичайних ситуацій, пов'язаних із радіоактивним впливом, аварій, спричинених діяльністю на військових об'єктах, руйнуванням гребель, аварій на наземному транспорті та внаслі-док діяльності у морському середовищі, розливів у морі нафти, інших шкідливих речовин та випадкових викидів генетично модифікованих організмів.

Відповідно до Конвенції промислова аварія означає подію, яка виникає внаслідок неконтрольованих змін у процесі будь-якої діяльності, пов'язаної з небезпечними речовинами, або під час виробництва, використання, схову, переміщення, видалення або транспортування.

Конвенція, зокрема, передбачає встановлення міжнародно-пра-вових засад для обміну інформацією, проведення консультацій та інших спільних заходів щодо розробки та здійснення без будь-якого необґрунтованого уповільнення політики і стратегії зни-ження ризику промислових аварій та вдосконалення заході в сто-совно їх попередження, забезпечення готовності до них і ліквідації наслідків, включаючи проведення відновлювальних робіт з ура-хуванням зусиль, які застосовуються на національному й міжна-родному рівні з метою унеможливлювання їх дублювання.

Важливу роль надає Конвенція процесу прийняття рішень, щодо розміщення небезпечних об’єктів.

У процесі прийняття рішення щодо розміщення небезпечних об'єктів мають розглядатися питання стосовно розміщення но-вих і суттєвої модифікації вже здійснюваних видів діяльності на безпечній відстані від існуючих населених пунктів, можли-вості створення зон безпеки довкола об'єктів, на яких здійснюєть-ся небезпечна діяльність, причому у цьому випадку бажано більш глибоко вивчати такі заходи, які призводять до збільшення чи-сельності населення, що підпадає під загрозу, або посилюють у певний спосіб рівень ризику.

Стосовно небезпечної діяльності відповідна Сторона Конвенції забезпечує підготовку і здійснення планів дій у надзвичайних ситуаціях на промисловій території, включаючи застосування належних заходів з метою ліквідації наслідків аварії та інших дій щодо попередження та зниження до мінімуму транскордон-них викидів та гарантує іншим заінтересованим Сторонам на-дання наявних у неї матеріалів для розробки аналогічних планів.

Водночас до планів дій у надзвичайних ситуаціях за межами промислових територій можуть включалися питання розподілу організаційних функцій і відповідальності стосовно вжиття заходів на випадок надзвичайних подій та способів досягнення відповідності з планами дій для промислових територій, способи та проце-дури для використання рятувальним і медичним персоналом, мето-ди невідкладного визначення району загроз, заходи щодо забез-печення швидкого інформування потенційних Сторін Конвенції щодо впливу промислових аварій та стосовно підтримання зв'язку.

Згідно з Конвенцією про транскордонний вплив промислових аварій відповідні Сторони мають забезпечувати надання належ-ної інформації громадськості в районах, які можуть бути охоп-лені аварією внаслідок здійснення небезпечної діяльності. Ця інформація спрямовується за зв'язками, найбільш прийнятними для Сторін, включаючи складові, визначені в межах дій на випа-док надзвичайних ситуацій від небезпечної діяльності.

Поряд з цим Сторона, що здійснює небезпечну діяльність на місцях, надає громадськості можливість брати участь у відповід-них процедурах з метою висловлення своїх пропозицій, думок та занепокоєності стосовно заходів попередження аварій і забезпе-чення готовності до них та забезпечує, щоб така можливість була еквівалентною можливості громадськості, що надається Сторо-ною, яка може потенційно постраждати від наслідків аварії.

Особливого значення надає Конвенція створенню та функціо-нуванню системи повідомлення про промислові аварії. Встанов-лено, що Сторони забезпечують створення і експлуатацію узго-джених і ефективних систем повідомлення про аварії, на відпо-відних рівнях з метою отримання і передачі повідомлень щодо промислових аварій, які містять інформацію, необхідну для про-тидії транскордонному впливові.

У разі виникнення або необоротної загрози виникнення про-мислової аварії, яка здатна створити або створює транскордон-ний вплив, Сторона її походження забезпечує невідкладне по-відомлення про це через відповідні системи інформування про промислові аварії. Повідомлення має включати такі дані:

а) вид і масштаби промислової аварії, пов'язані з нею небезпечні речовини (якщо про них відомо) та характер її можливого негативного впливу;

б) час виникнення та чітке місце аварії;

в) інші відомості, необхідні для ефективної ліквідації наслідків аварії.

Конвенція зобов'язує Сторони до співробітництва з метою поліп-шення нагального надання погодженої допомоги, включаючи у разі необхідності сукупність дій, спрямованих на мінімізацію наслідків і впливу промислової аварії та надання допомоги за-гального характеру.

Будь-яка Сторона може просити надання допомоги щодо ліку-вання або тимчасового переміщення на територію іншої Сторо-ни осіб, що постраждали від аварії, а також має право в будь-який час після відповідних консультацій і шляхом повідомлен-ня клопотати про припинення допомоги.

Поряд з викладеним у Конвенції передбачені й інші спеціальні для неї та класичні (традиційні) для всіх міжнародних конвенцій вимоги, спрямовані на досягнення мети і завдань попередження виникнення екологічного ризику, що має транскордонний вплив, та ліквідації наслідків небезпечної діяльності, що призвело до надзвичайних ситуацій.

Передбачається, зокрема, що кожна із Сторін призначає чи ство-рює один або декілька компетентних органів і пункт зв'язку для реалізації Конвенції та інформує протягом трьох місяців кожну Сторону через компетентний орган як пункт зв'язку про будь-які зміни, що сталися, забезпечує безперервне функціонування цього пункту і системи повідомлення про промислові аварії, на-правлення та отримання запитів про надання допомоги та прий-няття таких пропозицій.

Конвенцією передбачається, що представники Сторін склика-ють конференцію Сторін і проводять свої наради на постійних засадах.

Важливе значення у системі забезпечення екологічної безпеки має механізм правового регулювання, який встановлено Директи-вою Ради Європейського Союзу про стримування небезпеки вели-ких аварій, пов'язаних з небезпечними речовинами, від 9 грудня 1996 року № 96/82/ЄС [4]. Цю Директиву прийнято з