Реферат на тему:
Правові основи оплати праці в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу
1. Оплата праці являє собою винагороду за живу (професіонально-технічну, розумову) та уречевлену працю, вкладену в сільськогосподарське виробництво. За своїм соціально-економічним змістом вона є економіко-правовою категорією, в основі якої у сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу лежить право власності КСГП (СпС, СВК). Таке підприємство зобов'язане винагородити своїх членів за їхню трудову участь у громадському виробництві відповідно до кількості та якості вкладеної праці за попередньо встановленими у цьому підприємстві розмірами (нормами) оплати. Працівник державного чи корпоративного сільськогосподарського підприємства працює в ньому на основі трудового договору і одержує за свою працю винагороду у вигляді заробітної плати. Остання являє собою грошове вираження основної форми винагороди, яку підприємство зобов'язане виплачувати працівникам за їхню працю протягом встановленого робочого часу відповідно до її кількості та якості за попередньо встановленою нормою і не нижче визначеного державою мінімального розміру.
Оплата праці працівників колективних сільськогосподарських підприємств — як членів цих підприємств, так і осіб, що працюють у них за трудовою угодою (договором), провадиться згідно з принципом розподілу за працею з фонду, що є власністю КСГП (СпС, СВК), а рівень оплати праці в кожному такому підприємстві залежить безпосередньо від одержаного обсягу валової продукції та валового доходу підприємства.
Оплата праці працівників сільського господарства становить основну форму винагороди і є головним джерелом коштів для відтворення робочої сили.
2. Застосовувана в сільськогосподарських підприємствах оплата праці розмежовується на основну й додаткову.
Основна оплата праці — це винагорода, що її одержує працівник сільськогосподарського підприємства залежно від кількості та якості вкладеної ним суспільне корисної праці та її результатів, відповідно до систем оплати праці, тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, а також надбавок і доплат у розмірах, встановлених відповідними правовими актами.
Додаткова оплата — це додаткова до основної оплати заохочувальна винагорода, що видається працівникові в заздалегідь передбачених розмірах за вироблену сільськогосподарську продукцію з урахуванням її кількості та якості.
Джерелом матеріальних засобів основної та додаткової оплати праці в сільськогосподарських підприємствах є фонд оплати праці, відповідна частина натуральної продукції, валовий дохід.
У колективних сільськогосподарських підприємствах залежно від умов і результатів їхньої виробничо-господарської підприємницької діяльності використовуються такі форми оплати праці працівників: грошова чи натуральна, або обидві одночасно.
Системи оплати праці працівників сільськогосподарських підприємств
1. Одержаний внаслідок виробничо-господарської підприємницької діяльності колективних і державних сільськогосподарських підприємств госпрозрахунковий дохід є джерелом коштів для оплати праці та інших видів матеріального стимулювання членів колективних підприємств і працівників радгоспів. Цей дохід визначається як різниця між сумою виручки від реалізації сільськогосподарської сировини і продовольчих продуктів (прибутку від виконаних робіт і наданих послуг), а також інших грошових надходжень і матеріальними витратами на виробництво продукції, виплатами відсотків за кредит, страховими платежами, відрахуваннями за спеціальним страхуванням членів колективних підприємств та іншими обов'язковими відрахуваннями. Виплата винагороди за працю провадиться таким чином, щоб забезпечити пряму залежність її розміру від внеску конкретного працівника в підсумкові результати діяльності підприємства.
2. Матеріальною основою оплати праці та інших видів матеріального стимулювання є єдиний фонд оплати праці кожного окремого колективного і державного сільськогосподарського підприємства. Цей фонд має своїм завданням посилення госпрозрахункових принципів у діяльності виробників сільськогосподарської продукції та становить залишок госпрозрахункового доходу після відрахування від нього коштів, які повинні використовуватись для розвитку виробництва, науки і прогресивних технологій, а також на соціальні потреби.
Крім цього, до єдиного фонду оплати праці підприємства спрямовуються також кошти, що їх перераховують заготівельні та переробні підприємства на преміювання працівників за окремі види продукції; кошти на оплату праці, передбачені в кошторисах на утримання невиробничих підрозділів підприємства, джерелами фінансування яких є фонди економічного стимулювання; кошти на оплату праці, які виділяються на капітальне будівництво господарським способом за рахунок усіх джерел фінансування. Єдиний фонд оплати праці використовується для авансування і для оплати праці за підсумкові результати роботи, для матеріального заохочення членів колективних сільськогосподарських підприємств, надання матеріальної допомоги, для оплати працівникам чергових відпусток, виплат (надбавок) за стаж роботи, для забезпечення інших соціальних пільг, а також для утворення резерву з оплати праці.
3. Сільське господарство України — це сполучення основних (зернове господарство, тваринництво, овочівництво) та допоміжних галузей сільськогосподарського виробництва, що виробляють продукти харчування і сировину для переробної промисловості. Кожна з цих галузей характеризується своїми виробничо-технічними умовами та особливостями. Зазначені та інші фактори зумовлюють потребу у використанні відповідних систем оплати праці працівників сільського господарства. Системою оплати праці прийнято вважати певне співвідношення між затраченою працею, вимірюваною згідно з певними показниками, і нарахованими за неї розмірами винагороди. Обрання форми, системи оплати праці та її розміру віднесено до повноважень підприємства (ст. 96 КЗпП).
В сучасних умовах колективні й державні сільськогосподарські підприємства використовують для оплати праці своїх працівників, зайнятих в основних, допоміжних та інших галузях виробництва, такі системи оплати праці: відрядну, акордну, відрядно-преміальну, акордно-преміальну, погодинно-преміальну та інші.
4. Відрядно-преміальна система передбачає оплату праці за виконання денної норми виробітку або її частини, а також за обслуговування тварин і птиці за встановленою нормою, виходячи з визначеного для цієї роботи тарифного розряду та відповідної денної тарифної сітки оплати праці. За якісне і своєчасне виконання робіт нараховується премія у відсотках від основного заробітку за відрядною розцінкою. Цю систему оплати праці доцільно застосовувати тоді, коли немає можливості використовувати акордно-преміальну систему.
5. При акордно-преміальній системі оплата праці
