У випадках, коли ситуація все ж таки примушує працівника міліції діяти силовими методами, він повинен прагнути по можливості припинити посягання або провести затримання шляхом спричинення майнової, а не фізичної шкоди.

Коли працівник міліції змушений стріляти по людині, він повинен прагнути зберегти їй життя.

У той самий час при наявності підстав застосування сили допускається спричинення особі, яка затримується, будь-якої шкоди, аж до позбавлення ТІ життя.

Тому працівник міліції, який застосував, наприклад, вогнепальну зброю (з дотриманням усіх інших вимог закону) і прагнув, але не зміг уникнути смерті особи ' (наприклад, стріляв по ногах, але попав у життєво важливий орган), не несе за це юридичної відповідальності.

Мінімум можливості спричинення шкоди — це така мінімальна шкода, без якої виконання покладених на міліцію завдань є неможливим. У деяких випадках спричинення смерті і буде тією мінімальною шкодою, яка може запобігти більш серйозним наслідкам. Так працівник міліції не буде нести відповідальності за вбивство з табельної зброї злочинця, який погрожує розправою заручнику або вибухом гранати, що є в його руці.

Працівник міліції зобов'язаний у випадках, коли він спричинив шкоду громадянину, надати йому необхідну допомогу. Йдеться, в першу чергу, про надання долікарської допомоги. Вона може бути виражена в зупинці кровотечі, виклику швидкої медичної допомоги або доставлені особи, що постраждала, до медичної установи.

Допомога повинна бути надана всім особам, які постраждали від застосування сили (тим, що посягають, затримуються, стороннім особам), незалежно від того, правомірно чи неправомірно була застосована сила. Ненадання допомоги працівником міліції таким особам тягне за собою дисциплінарну або кримінальну відповідальність відповідно до ст. 112 КК України.

Разом з тим, надаючи допомогу особам, що посягали або затримуються, працівник міліції повинен дотримуватися заходів безпеки з тим, щоб він зміг попередити раптовий напад з їхнього боку. Необхідно оглянути їхній одяг та речі, вилучити зброю та предмети, що можуть бути використані в якості зброї.

У всіх випадках застосування зброї, крім виконання вимог, викладених у п. 5 цієї статті (письмове повідомлення безпосереднього начальника), негайно в найкоротші строки має бути повідомлено про подію прокурору. Якщо неможливо безпосередньо повідомити його через начальника, це має бути зроблено через чергового. Це обумовлено тим, що представники прокуратури, яким підслідні кримінальні справи про злочини, скоєні співробітниками міліції, повинні мати можливість своєчасно прибути на місце події для його огляду. Повідомляють прокурора, як правило, телефоном.

Працівник міліції, який застосував силу, не несе за свої дії відповідальності навіть при заподіянні громадянам шкоди, якщо він діяв відповідно до Закону.

Кримінальна відповідальність співробітника міліції настає у випадках, коли він:—

використовував фізичний вплив, спеціальні засоби, вогнепальну зброю для скоєння злочину (за відповідними статтями КК України);—

порушив вимоги Закону про необхідну оборону та крайню необхідність. Перевищення меж необхідної оборони вважається перевищенням повноважень щодо застосування сили.

Якщо дії працівника міліції не підпадають під жодну статтю КК України, але при застосуванні фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї він порушив вимоги ст. 12—15 Закону України «Про міліцію», то має бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Перевищення повноважень щодо застосування сили встановлюється під час службового розслідування.

2.3. Обставини, при яких працівник міліції має право використовувати та застосовувати зброю. Порядок її використання.

Працівники міліції, згідно зі статтею 15 Закону України «Про міліцію», як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:

1) для захисту громадян від нападу, який загрожує їхньому життю і здоров'ю, а також звільнення заручників;

2) для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо їхньому життю або здоров'ю загрожує небезпека;

3) для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються, конвої, житлові приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;

5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю та здоров'ю працівника міліції;

6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує Життю і здоров'ю громадян або працівника міліції.

Застосування вогнепальної зброї є крайнім заходом. Працівникам міліції слід докласти всіх зусиль для того, щоб не застосовувати вогнепальну зброю, розв'язуючи службові завдання іншими засобами. Як правило, вогнепальна зброя не повинна застосовуватися, за винятком випадків, коли правопорушник вчиняє збройний опір або іншим чином ставить під загрозу життя та здоров'я людей і коли інші заходи, що мають менш виключний характер, недостатні для припинення правопорушення або затримання підозрюваного правопорушника. Стаття 15 Закону «Про міліцію» регламентує застосування табельної вогнепальної зброї працівниками міліції. Однак за цими ж правилами слід використовувати вогнепальну зброю, відібрану в правопорушнків, та мисливську зброю, яка може бути власністю співробітника міліції. Перелік випадків, коли застосування вогнепальної зброї буде правомірним, викладений у ст. 15 Закону «Про міліцію», є вичерпним і розширеному трактуванню не підлягає. У випадках, указаних у п. 6 ч, 4 ст. 15, а також у ч. З ст.-15, заподіяння особі шкоди вогнепальною зброєю недопустиме.

Пошкодженим