Обсяг повноважень представника визначається при договірному (добровільному) представництві особою, в інтересах якої діє представник (довіритель), у всіх інших випадках – законом чи статутом відповідної організації, положенням про неї [21, 156].

Повноваження законних представників на ведення справи в цивільному процесі стверджуються: батьків, усиновителів – паспортом, свідоцтвом про народження неповнолітніх дітей, документом про всиновлення; опікунів і піклувальників – посвідчуючим документом органу опіки і піклування, яким є рішення про опіку і піклування, прийняте державною адміністрацією районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчими комітетами міських чи районних у містах, сільськими, селищними радами (ст. 129 КпШС) [12].

Законні представники мають право вчиняти всі ті процесуальні дії, виконувати які могли б особи, котрих вони представляють, якщо вони мали б цивільну процесуальну дієздатність. Вони можуть без окремих на то повноважень виконувати розпорядчі дії, визначені ст. 115 ЦПК [19], за окремими випадками, передбаченими КпШС України. Стаття 145 КпШС [12] забороняє опікуну, а ч. 3 ст. 7 Закону України від 26 квітня 2001 p. «Про охорону дитинства» [7] батькам і особам, які їх замінюють, без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, зокрема, договори які підлягають нотаріальному посвідченню і спеціальній реєстрації; відмовлятися від належних підопічному майнових прав, ділити майно, розділяти чи обмінювати житлову площу, видавати письмові зобов'язання тощо. Органи опіки і піклування вправі, якщо це необхідно для захисту прав підопічних, обмежити право одного з батьків або опікуна (піклувальника) розпоряджатися вкладом, внесеним будь-ким на ім'я підопічного.

Опікуну і піклувальнику, їх дружинам і близьким родичам забороняється укладати угоди з підопічними. Вони також не вправі представляти осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, при укладені угод або веденні судових справ між підопічним і дружиною опікуна чи піклувальника та їх близькими родичами. Опікун і піклувальник не мають права здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою (ст. 146 КпШС) [12]. Отже, здійснення процесуальними представниками повноважень в цивільному процесі, визначених ст. 115 ЦПК [19], повинно узгоджуватися з правилами статей 145, 146 КпШС [12].

Цивільний процесуальний представник зобов'язаний сумлінно вести справу в суді, користуватися належними йому правами і виконувати цивільні процесуальні обов'язки. Посадові особи підприємств, установ, організацій, а також адвокати, які виконують функцію процесуального представника в цивільному судочинстві, за несумлінне ведення справи несуть дисциплінарну або громадську відповідальність (статті 117 ЦПК [19], 145 КЗпП [10], ст. 16 Закону «Про адвокатуру» [5]).

Отже, судові представники наділяються правами і обов'язками позивачів, відповідачів, третіх осіб і т. д. в залежності від того, яке процесуально-правове становище займають суб'єкти, що представляються ними. Повноваження представників прийнято поділяти на два види – загальні і спеціальні. До загальних відносяться ті повноваження, без яких не може обійтися представник, захищаючи інтереси своїх довірителів. Ними охоплюється право участі в дослідженні доказів, виступи в суперечках, право звертатися з клопотанням про залучення до справи доказів, заявляти відведення суду і т. д. Ці повноваження не перераховуються детально в уповноважуючих документах.

Спеціальні повноваження судового представника стосуються здійснення ним найбільш важливих дій, пов'язаних з розпорядженням об'єктом процесу, визначенням характеру судового захисту. Щоб між довірителем і представником не сталося яких-небудь непорозумінь з приводу таких дій, повноваження на їх здійснення повинні спеціально обмовлятися в уповноважуючому документі.

Згідно ст. 46 ЦПК [19] до даного виду повноважень відносяться права на [22, 78]:–

передачу справи в товариський або третейський суд;–

повна або часткова відмова від позовних вимог;–

визнання позову;–

зміна предмета позову;–

укладення мирової угоди;–

передачу повноважень іншій особі (передоручення);–

оскарження рішення суду;–

пред'явлення виконавчого листа до стягнення;–

отримання присудженого майна або грошей.

Представники, діючі від імені недієздатних, отримують, як правило, всі повноваження. Обмеження в їх правовому становищі, пов'язані із здійсненням ряду операцій, встановлені ст. 133 КпШС [12] України.

Громадські організації, виступаючі в суді як представники своїх членів, набувають загальні повноваження. Надання їм інших повноважень залежить від волі зацікавлених осіб.

Для участі в цивільному процесі кожний представник зобов'язаний підтвердити свої повноваження. Батьки і всиновлювачі представляють в суд свідоцтва про народження дітей, паспорти з відмітками про утриманців, опікуни – посвідчення про їх призначення. Представники, що беруть участь в процесі із згоди своїх довірителів, представляють від останніх письмову довіреність, засвідчену [22, 80]:–

нотаріальними конторами, а також установами, підприємствами, організаціями, де працює або вчиться довіритель;–

управлінням будинку, в якому він проживає;–

адміністрацією стаціонарної лікувальної установи, в якій громадянин знаходиться на лікуванні;–

відповідною військовою частиною, якщо довіреність видається військовослужбовцем.–

Довіреність, що видається громадянином, що знаходиться в ув'язненні, пересвідчується адміністрацією місця ув'язнення. Повноваження адвоката упевняються ордером, що видається юридичною консультацією (ст. 45 ЦПК) [19]. Довіреність від імені юридичної особи особливому посвідченню не підлягає. Уповноважуючим актом може явитися заявлене в судовому засіданні клопотання самого довірителя про допуск в розгляд справи його представника.

Довіреність може бути двох видів: разові і загальні. Разова довіреність дається довірителем на участь по одній справі в одному суді. Загальна – на веден­ня всіх цивільних справ, що торкаються інтересів довірителя у всіх судових орга­нах. Термін дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо в ній термін не вказаний, вона дійсна в межах одного року від дня видачі (ст. 67 ЦПК) [19].

Організації, що виконують