До протиріч в системі цієї галузі може привести не тільки включення в процесуальні інститути матеріальних норм, але і помилкове виключення процесуальних норм з галузей цивільного процесуального права.

1.3. Суб'єкти судового представництва

Судовими представниками можуть бути громадяни, що досягли повноліття. Особи, визнані у встановленому законом порядку повністю або обмежено недієздатними, а також неповнолітні правом на виконання представницьких функцій не володіють.

Згідно ст. 44 ЦПК [19] суб'єктами судового представництва можуть бути [22, 73]:–

адвокати;–

працівники державних установ, підприємств і інших кооперативних і громадських організацій;–

уповноважені професійних спілок – у справах робітників і службовців, а також осіб, права і інтереси яких захищаються професійними спілками;–

уповноважені організацій, яким законом, статутом або положенням надане право захищати права і інтереси членів цих організацій;–

уповноважені організацій, яким законом, статутом або положенням надане право захищати права і інтереси інших осіб;–

один з процесуальних співучасників за дорученням інших співучасників (ст. 35 ЦПК) [19];–

особи, допущені судом, що розглядає справу, до представництва по даній справі.

Разом з тим цивільний процесуальний закон встановлює для певної категорії праводієздатних громадян спеціальні обмеження в їх праві бути представниками в суді. У відповідності зі ст. 47 ЦПК [19] не можуть бути представниками в цивільному процесі особи, виключені з колегії адвокатів, а також судді, слідчі, прокурори. Однак це не означає, що вони взагалі не можуть бути суб'єктами судового представництва. Вони правомочні брати участь в процесі як законні представники або як представники відповідних установ, підприємств, організацій, в яких перебувають на службі. Крім громадян суб'єктами судового представництва в цивільному процесі є організації, що володіють правами юридичної особи. Так, фабричний, заводський, місцевий комітет професійної спілки, що представляє інтереси робітників і службовців, користується правами юридичної особи. Аналогічними правами наділені ради первинних (цехових) організацій Товариства раціоналізаторів і винахідників. Але можливі випадки, коли організації, що виконують представницькі функції, юридичними особами не є.

Отже, громадяни, що беруть участь в процесі як зацікавлені особи, мають право доручити захист своїх прав і інтересів, що охороняються законом в суді спеціально особам, що залучаються для цього, званим представниками (ст. 43 ЦПК) [19]. У такій же мірі ці повноваження мають і установи, підприємства, організації. Якщо орган юридичної особи є колегіальним, то його права і інтереси захищаються в цивільному процесі практично тільки за допомогою представництва. Сам орган юридичної особи може брати участь при розгляді судом цивільної справи лише в тому випадку, якщо він є одноосібним. Наприклад, директор заводу має право самостійно брати участь в судовому засіданні і відстоювати в ньому інтереси заводу. Однак одноосібні керівники підприємств, установ, організацій, що беруть участь в цивільному процесі, виступають в ньому не як представники, а як органи юридичних осіб, здійснюючи в повному об'ємі їх права і виконуючи їх обов'язки [22, 75].

Судове представництво в цивільному процесі – це процесуальна діяльність дієздатних суб'єктів від імені і в захист прав і інтересів сторін, що охороняються законом, третіх осіб, заявників і інших зацікавлених у справі осіб. Особи, від імені яких здійснюється процесуальна діяльність, називаються тими, хто представляються, особи, що здійснюють вказану діяльність, – представниками.

Як видно з визначення, судове представництво характеризується трьома ознаками [22, 75].

По-перше, воно здійснюється від імені певних осіб, що беруть участь в справі. Представники здійснюють їх процесуальні права і виконують їх процесуальні обов'язки. Повноваження представників носять завжди похідний характер. Самі особи, що беруть участь в справі, не позбавляють себе всього об'єму наданих їм процесуальних прав і обов'язків, а тільки наділяють ними представників. Тому участь в цивільному процесі представника сторони, третьої особи не позбавляє їх можливості самостійно брати участь в судовому розгляді поряд з повіреним (ст. 43 ЦПК) [19].

По-друге, судове представництво в цивільному процесі характеризується тим, що дії представника здійснюються в інтересах тих, що представляються. Сам представник, беручи участь в справі, не набуває для себе яких-небудь благ. Всі правові наслідки його дій торкаються осіб, що представляються ним.

По-третє, судовий представник діє в цивільному процесі в межах наданих йому повноважень. Він може здійснювати тільки такі процесуальні дії, на які йому дане відповідне право.

Судове представництво за змістом може бути ширшим за діяльність особи, яка представлена, якщо здійснюється кваліфікованим представником: юрисконсультом, адвокатом. Її зміст складає надання особі, яка представлена, допомоги в здійсненні тих або інших процесуальних дій і безпосередні дії представника по захисту прав і інтересів громадян і організацій при розгляді цивільної справи судом першої інстанції, при розгляді скарг, протестів касаційними і наглядовими інстанціями.

Судове представництво можливе по будь-якій цивільній справі не тільки в позовному провадженні, але і у провадженні у справах, виникаючих з адміністративно-правових відносин, і в особливому провадженні.

Розділ 2. Види процесуального представництва

2.1. Класифікація процесуального представництва

В навчальній і науковій цивільно-процесуальній літературі процесуальне представництво поділяється на такі види: добровільне, законне, представництво на підставі статутів, положень й на інших спеціальних підставах; законне, статутне і добровільне; добровільне і обов'язкове (добровільне поділяється на договірне і громадське); законне, договірне, громадське і офіційне; законне, добровільне, юридичних осіб, громадське; факультативне і обов'язкове; добровільне (договірне), профспілкове, добровільне юридичних осіб, представництво за недієздатних; договірне, законне, громадське; природне і юридичне: законне (необхідне), фактичне, договірне (добровільне) та ін. Зазначена класифікація процесуального представництва на види свідчить, що вона проведена за змішаними класифікуючими