Правом здійснення процесуального представництва в цивільному судочинстві наділені також уповноважені організацій, яким їх статутом чи положенням надано право представляти інтереси членів цих організацій, – у справах членів цих організацій (п. 3 ст. 112 ЦПК) [19]. Такими є громадські організації, якими відповідно до Закону від 16 червня 1992 p. «Про об'єднання громадян» [6] будуть об'єднання громадян, створені для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (ст. 3) [6]. Ними є масові рухи, жіночі, ветеранські організації, організації інвалідів, молодіжні і дитячі організації, наукові, технічні, культурно-освітні, культурно-спортивні та інші добровільні товариства, творчі спілки, земляцтва, фонди, асоціації та ін. (ст. 1) [6]. Правову допомогу раціоналізаторам і винахідникам подають Товариство раціоналізаторів та винахідників України, його обласні, міські, районні ради. В необхідних випадках відповідна рада виділяє своїх представників для кваліфі­кованого ведення в суді справи по захисту авторських прав винахідників та раціоналізаторів незалежно від членства їх у цій громадській організації [21, 154].

Членство в громадській організації само по собі не є підставою для виникнення процесуального представництва. Для цього додатково необхідне волевиявлення особи, яка потребує представництва. За відсутності на це згоди уповноважений громадської організації не може бути допущений судом до здійснення функції процесуального представника.

У справах, що виникають з авторських, суміжних, інших прав інтелектуальної власності, процесуальне представництво можуть здійснювати на договірних засадах уповноважені державного підприємства Українського агентства з авторських і суміжних прав (УААСП), яке перебуває у сфері управління Державного департаменту інтелектуальної власності, створеного в системі Міністерства освіти і науки України за постановою Кабінету Міністрів України № 601 від 4 квітня 2000 p. [21, 154]

У справах, в яких беруть участь сторонами декілька позивачів чи декілька відповідачів, співучасники можуть доручити ведення справи одному із співучасників (ст. 104 ЦПК) [19]. Такий співучасник буде суміщати в одній особі виконання функцій сторони (позивача чи відповідача) і процесуального представника іншого співучасника (п. 5 ст. 112 ЦПК) [19].

Процесуальними представниками сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, можуть бути також особи, допущені судом на їх прохання до участі в справі (наприклад, родичі, співробітники, друзі – п. 6 ст. 112 ЦПК) [19].

Кодекс законів про шлюб та сім'ю України покладає захист прав й інтересів неповнолітніх дітей на їх батьків, які діють без особливих на те повноважень. Уразі одруження неповнолітніх (ст. 16) [12] вони набувають дієздатності в повному обсязі з моменту одруження і здійснюють захист своїх прав самостійно (ст. 60 КпШС) [12]. Опікуни і піклувальники мають право і зобов'язані захищати права та інтереси осіб, які перебувають під опікою і піклуванням (ст. 143 КпШС) [12]. Трансформуючи ці нормативні правила стосовно цивільного судочинства, ч. 1 ст. 111 ЦПК [19] встановлює, що права і охоронювані законом інтереси недієздатних громадян, громадян, які не мають повної дієздатності, та громадян, визнаних обмежено дієздатними, захищають у суді їх батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники.

У справах осіб, визнаних у встановленому порядку безвісно відсутніми, процесуальними представниками є опікуни, призначені для охорони й управління майном безвісно відсутнього (ст. 44 Цивільного кодексу [18] ст. 111 ЦПК [19]).

У справі, в якій повинен брати участь спадкоємець померлої чи оголошеної в установленому порядку померлою особи, якщо спадщина ще ніким не прийнята, процесуальним представником виступає опікун, призначений для управління та охорони спадкового майна (ч. 3 ст. 111 ЦПК) [19].

Законні представники можуть доручити вести справу в суді іншій особі, яку вони обрали як представника (ч. 4 ст. 111 ЦПК) [19].

Основами виникнення судового представництва є юридичні факти, внаслідок яких одну особу уповноважують здійснювати представницькі функції в суді з метою захисту прав іншої особи.

Договірне представництво – це представництво, основою виникнення якого є волевиявлення представника і довірителя, іншими словами в його основі лежить цивільно-правовий договір доручення (ст. 1000 ЦК). Договірне представництво може здійснюватися адвокатами, юрисконсультами і іншими працівниками підприємств, установ, організацій, співучасниками і іншими особами, які допущені судом до здійснення процесуальних функцій представника.

З точки зору Комарова В.В., в основі здійснення функцій судового представника юрисконсультом лежить договір доручення, а не трудовий договір, як вважають деякі вчені [3, 160]. Трудовим договором визначається об'єм взаємних прав і обов'язків працівника і роботодавця. Для вступу в правовідносини з іншими суб'єктами юрисконсульту, при виконанні ним своїх трудових обов'язків, необхідне спеціальне оформлення повноважень, передбачене відповідним законом. Згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством повноваження юрисконсульта як судового представника повинні підтверджуватися належним чином оформленою довіреністю, яка є письмовим повноваженням, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ст. 244 ЦК) [18].

2.2. Особливості законного і договірного представництва

Законне представництво має місце у випадках, якщо права і інтереси недієздатних громадян, що охороняються законом, а також громадян, які не мають повної дієздатності, і громадян, визнаних обмежено дієздатними, захищають в суді їх батьки, всиновлювачі, хранителі або опікуни. У справах, в яких повинен брати участь громадянин, визнаний безвісно відсутнім, його законним представником виступає опікун, призначений для охорони і управління майном безвісно відсутнього. У справах, в яких повинен брати участь спадкоємець особи, вмерлої або оголошеної у встановленому порядку вмерлим, якщо спадщина ще ніким не