Реферат на тему:

Представництво в суд

Представництво в суді це інститут цивільно - процесуального права, що визначає коло осіб, які можуть бути представниками, обмеження і обсяг повноважень та перелік документів, які стверджують повноваження представника і порядок оформлення довіреності, а також види представництва і відповідальність представників за несумлінне ведення справи.

Судовий представник - це особа, яка виконує згідно з законом на основі договору доручення, трудового договору, контракту процесуальні дії а інтересах особи, яку вона представляє.

Підставами виникнення представництва є: 1) волевиявлення сторін (договір доручення, трудовий договір, контракт); 2) походження дітей від певних батьків; 3) .адміністративний акт (рішення про призначення опікуна, піклувальника); 4) відносини громадських організацій зі своїми членами.

В процесуальній літературі класифікація представництва на види провадиться на основі різних критеріїв. (Підручник 1994 р., с88-91).

В залежності від підстав виникнення судове представництво поділяється на: 1) добровільне (договірне); 2) законне (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Основні ознаки судового представництва такі: 1) воно здійснюється від імені певної особи; 2) процесуальні дії представником здійснюються в інтересах особи яку він представляє: 3} представник діє в межах наданих йому повноважень.

Перелік осіб, які можуть бути судовими представниками, дається в статтях 111, 112 ЦПК. Ними можуть бути: 1) члени органів управління, працівники підприємств, установ, організацій, кооперативних організацій, їх об'єднань., інших громадських організацій - у справах підприємств, установ, організацій; 2) уповноважені професійних спілок - у справах робітників, службовців, а також осіб, захист прав та інтересів яких здійснюється професійними спілками; 3) уповноважені організацій, яким їх статутом чи положенням надана право представляти інтереси членів цих організацій; 4) адвокати; 5) один із співучасників за дорученням інших співучасників (ст.104 ЦПК); б) батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники; 7) інші особи, допущені судом, який розглядає справу, до представництва в цій справі.

Судовими представниками можуть бути громадяни, які досягли повноліття.

Слід пам’ятати, що згідно зі ст.116 ЦПК не можуть бути представниками в суді: 1) особи, які не досягли повноліття; 2) особи, над якими встановлено опіку, піклування; 3) адвокати і особи, виключені з колегії адвокатів, у випадках, передбачених п.3 ст.116 ЦПК; 4) судді, слідчі і прокурори, за виключенням випадків, коли вони діють як батьки, опікуни, піклувальники або як представники відповідного суду чи органу прокуратури, що є стороною в справі.

Студентам слід знати, що повноваження представників сторін і третіх осіб на ведення справи в суді повинні бути стверджені такими документами: 1)членів колегіальних органів управління кооперативними і громадськими організація чи їх об'єднаннями - витягом із протоколу засідання належного органу управління, цю уповноважив вести справу в суді; 2) працівників підприємств, установ, організацій - довіреністю від імені підприємства, установи, організації; 3) уповноважених профспілок - довіреністю відповідного профспілкового органу; 4) адвокатів - ордером, виданим юридичною консультацією; 5) інших осіб - довіреністю чи усною заявою довірителя з занесенням її до протоколу судового засідання. ЦІ документи або їх копії приєднуються до справи.

Під підвідомчістю цивільних справ суду слід розуміти перелік цивільних справ, розгляд і вирішення яких законом віднесено до компетенції суду.

Підвідомчість цивільних справ - це міжгалузевий правовий інститут, оскільки цивільні справи вирішуються судом, арбітражним судом, товариськими та третейськими судами, профспілковими та іншими громадськими організаціями, в адміністративному порядку тощо (ст.6 ЦК).

Розрізняються такі види підвідомчості цивільних справ суду: виключна, умова, альтернативна, підвідомчість деяких пов’язаних між собою вимог.

Розмежування справ, що підлягають судовому розгляду по статті, між окремими судами називається підсудністю.

Підсудність різних справ, в залежності від роду справ, що розглядаються, і від території, на якій діє той чи інший суд, неоднакова. Враховуючи це, розрізняють такі види підсудності: а) родову (предметну), б) територіальну (просторову).

Судовий розгляд - це регламентована цивільним процесуальним правом діяльність суду та інших учасників процесу по розгляду і вирішенню в судовому засіданні цивільної справи по суті.

Саме в стадії судового розгляду здійснюється правосуддя у цивільних справах. В цій стадії реалізуються і принципи цивільного процесу, з тому числі принципи безпосередності, усності і безперервності судового розгляду (ст.160 ЦПК).

Слід пам’ятати, що колегіально справи розглядаються у складі трьох професійних суддів. В цивільному процесі відсутній інститут народних засідателів.

Головуючий (суддя, оди» із суддів) керує судовим засіданням, спрямовуючи судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного й об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи з судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи, а також забезпечує належний виховний рівень судового процесу. Він вживає необхідних заходів до забезпечення в судовому засіданні необхідного порядку (ст.162 ЦПК).

Судове виконання . це завершальна стадія цивільного процесу, в якій відбувається реальне поновлення порушених прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб згідно з постановою, яка прийнята в установленому порядку уповноваженим на не органом. Особливість виконавчого провадженні порівняно з іншими стадіями цивільного процесу полягає в тому, що воно може бути порушено і не в зв'язку з розглядом цивільної справи в суді. Так, за правилами цивільного судочинства виконуються: постанови прокурора про внесення в адміністративному порядку громадян, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом (п.4 ст348 ЦПК); виконавчі написи нотаріальних органі» (п.5 ст348 ЩІК); рішення арбітражного суду в передбачених законом випадках (п.6 ст348 ЦПК); рішення товариських судів про майнові стягнення (п.9 ст348 ЦПК); рішення третейських судів (н.10 ст348 ЦПК);