КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

“Проблеми створення та розвитку конкурентного права в Україні”

ПЛАН

Вступ

1. Що таке конкурентне право?

2. Конкурентне право України в європейському праві

3. Перспективи подальшого розвитку конкурентного права в Україні

Висновки

Використана література

Вступ

Вступ до СОТ, а у перспективі — і до ЄС є найважливішими стратегічними завданнями для України, визначеними у відповідних документах. По-перше, це Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами 1994 р., Указ Президента України від 11 червня 1998 р. № 615/98, яким було затверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу, та інші, про які йтиметься нижче. По-друге, це рішення № 5 Державної ради з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України від 2 грудня 2003 р. «Про державну програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки», Державну програму інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004-2007 роки; Державну програму інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки. Державною програмою інформування громадськості з питань європейської інтеграції України передбачено, зокрема, ряд заходів щодо проведення досліджень, а також висвітлення у ЗМІ матеріалів з актуальних питань європейської інтеграції.

Головною метою створення Європейського Співтовариства було встановлення Спільного ринку членів-держав ЄС. Досягнення цієї мети передбачало наступні завдання: створення внутрішнього ринку, що характеризується скасуванням між державами — членами ЄС будь-яких перешкод вільному пересуванню товарів, осіб, послуг та капіталу; забезпечення системи справедливої конкуренції між державами-членами ЄС; проведення спільної комерційної політики.

Серед засобів вирішення цих завдань центральне місце належить законодавству Співтовариства про конкуренцію — конкурентному праву ЄС.

1. Що таке конкурентне право?

Конкурентне правом - це сукупність норм, що забороняють:

а) зловживання корпораціями своїм домінуючим становищем на ринку;

б) дії підприємств та компаній, спрямовані на усунення чи послаблення конкурентів, демпінг;

в) дискримінацію малого та середнього бізнесу;

г) антиконкурентні угоди між суб'єктами підприємницької діяльності. Це — антиконкурентні узгоджені дії створення концентрації;

д) надання державної допомоги (субсидування виробництва), яка спотворює конкуренцію.

Конкурентне право містить ряд правил та умов, дотримання яких дає можливість не тільки приєднатися до світового ринку, але й конкурувати на рівних умовах на ринках інших країн. Це право може розглядатися як засіб реалізації економічної політики, базові принципи якої мають на меті забезпечення зони вільної торгівлі. Тому є дуже важливим забезпечити відповідність національного законодавства та його застосування в сфері регулювання конкуренції праву ЄС. Європейське Співтовариство являє собою найбільш інтегроване економічне об'єднання. В ЄС забезпечення рівних конкурентних можливостей для всіх підприємств на території всіх держав — членів Європейського Союзу досягається шляхом централізованого правового регулювання та забезпечується тим, що називається в теорії міжнародного права принципом наднаціональності, який означає, що норми, створені міжнародним об'єднанням, мають перевагу над нормами національного права. Такі норми є частиною національного права, мають пряму силу дії і обов'язкові для застосування, у тому числі в діяльності національних судових органів. Це формує специфічну правову систему, де право ЄС має перевагу над національним правом держав — членів ЄС, тому у разі невідповідності національного права праву ЄС діють принципи верховенства права ЄС і прямої дії норм права ЄС.

В рамках права ЄС забороняються тарифи, квоти та інші подібні обмеження вільної торгівлі, що вводяться іноді державами та перешкоджають досягненню цілей Спільного Ринку Співтовариства. Проте ефективність таких норм була б нікчемною, якби корпорації могли б самі, за згодою між собою, поділяти ринок держав-членів. Тому конкурентне право передбачає контроль обмежень, що встановлюються суб'єктами підприємницької діяльності, виявлення таких, що суперечать цілям Спільного Ринку і включення певних механізмів по усуненню таких дій (Рада Міністрів, Комісія, а головне — суд Співтовариства).

Європейське Співтовариство формує вимоги до національних законодавств, як інструмент для підвищення економічної ефективності та надання однакових можливостей усім товаровиробникам, включаючи малий бізнес.

Забезпечення конкурентоспроможності малого товаровиробника сприяє, у свою чергу, створенню нових робочих місць, посиленому обігу коштів, поповненню бюджету та економічному зростанню. Визначаючи таку конкуренцію як «здорову», конкурентне право має на меті гарантувати цілісність внутрішнього ринку та уникнення монополізації ринків окремих товарів. Це робиться через вимоги про заборону розподілу ринку окремими підприємствами шляхом укладення обмежувальних угод або злиття (концентрації) певних компаній.

Це також захист проти використання окремими підприємствами їх економічного становища щодо менших підприємств (зловживання монопольним становищем). Вимоги до національного права покликані запобігати діям держави, уряду, органів державної влади, спрямованим на встановлення дискримінаційних умов для державних підприємств або на надання дискримінаційної державної допомоги підприємствам приватного сектора (державна допомога).

Принципові положення вимог щодо регулювання конкуренції ЄС містяться в Розділі 4, главі 1 «Правила конкуренції», статтях 81(85) — 89(94) Амстердамського Договору. Детальні правила застосування цих статей та процедурні питання врегульовані вторинним законодавством, а саме: регламентами та директивами ЄЕС, ЄС, рішеннями Європейського Співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС), рекомендаціями, повідомленнями та іншими актами Комісії. Тлумачення застосування законодавства міститься в рішеннях Європейського Суду.

Право ЄС на застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів базується на таких правових актах: Постанова Ради ЄС № 384/ 96 від 22.12.1995 р. та Рішення Європейського Співтовариство з вугілля та сталі (ЄСВС), прийняте Європейською Комісією (ЄК), № 2277/96/ СЕСА від 28.11.1996 р.