Положення постанов і рішень Ради ЄС та ЄК з питань захисту від демпінгового, субсидованого або масованого імпорту віднесені до норм прямої дії, що випливає з конститутивних властивостей прямої дії Європейських договорів, перш за все з положень про єдину торгову політику (ЄТП) ЄС. А рішення у конкретних антидемпінгових, анти-субсидиційних і спеціальних справах стосуються практичного виконання та застосування цих європейських правових актів з питань захисту єдиного ринку ЄС у рамках ЄТП ЄС.

Відповідно до ст. 3(h) Директиви 86/566 ЄС, Співтовариство також взяло на себе зобов'язання щодо «зближення законодавства країн-членів у такій мірі, щоб функціонував спільний ринок»[1]. Загальноприйнятою є точка зору, що цей ринок базується на чотирьох свободах (вільний рух товарів, людей, послуг та капіталів) і конкуренції між підприємцями, створює засади ЄС. Ці свободи, що включені до багатьох статей Договору про ЄС, у подальшому впроваджувались у національні правові системи через застосування вторинного законодавства ЄС, наприклад, Директива 64/221 (ЄС), Директива 86/566 (ЄС).

Країни ЄС повинні гармонізувати своє законодавство відповідно до загальних стандартів, встановлених Співтовариством. Стосовно права ЄС слід ще додати, що його положення мають пряму дію в національному правопорядку країн-членів[2]. Що ж до правил СОТ, то вони стосуються переважно правового регулювання імпорту шляхом застосування антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів. Члени COT мають привести національне правове регулювання відносин у галузі торгівлі у відповідність з цими правилами, правовим забезпеченням торгівлЦЗ].

2. Конкурентне право України в європейському праві

Аналіз результатів гармонізації законодавства України до стандартів ЄС. Термін «гармонізація законодавства» будемо розуміти як синонім терміна «адаптація». Ці терміни позначають саме процес, процес, який має відбуватися з законодавством. Щодо адаптації законодавства України до законодавства ЄС, то відповідні роботи були передбачені, як відомо, майже 10 років тому зовнішньо правовими (Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами 1994 року, укладання, під егідою двосторонньої Угоди про партнерство та співробітництво, галузевих угод тощо) і внутрішньо правовими документами. Серед останніх — Указ Президента України від 11 червня 1998 р. № 615/98, яким було затверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу. Ця Стратегія визначила основні напрями співробітництва України з ЄС, серед яких провідне місце відведено саме адаптації законодавства України до законодавства ЄС. В ній дається визначення адаптації («адаптація законодавства України до законодавства ЄС полягає у зближенні із сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави у рамках ЄС і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах — членах ЄС»), а також визначаються її завдання. Зокрема, зазначено, що адаптація законодавства України передбачає реформування її правової системи та поступове приведення у відповідність із європейськими стандартами і охоплює приватне, митне, трудове, фінансове, податкове законодавство, законодавство про інтелектуальну власність, охорону праці, охорону життя та здоров'я, навколишнє природне середовище, захист прав споживачів, технічні правила і стандарти, транспорт, а також інші галузі, визначені Угодою про партнерство та співробітництво. Крім того, наголошено, що важливим чинником реформування правової системи України слід вважати участь України у конвенціях Ради Європи, які встановлюють спільні для цієї організації та ЄС стандарти.

Певне значення мало прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1496 «Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», якою було схвалено цю концепцію, а центральним органам влади запропоновано покласти її положення в основу щорічних планів роботи з адаптації законодавства України до законодавства ЄС і забезпечити їх врахування під час здійснення заходів щодо реалізації Стратегії інтеграції України до вимог ЄС. Крім того, протягом останніх п'яти років приймалась низка указів Президента України, постанов і розпоряджень уряду щодо структурних перебудов у народному господарстві.

На сьогодні досягнуті певні результати у законодавстві України та у структурно-організаційній побудові органів державної виконавчої влади, спрямованій на виконання завдань інтеграції. Результати досліджень свідчать про те, що на сьогодні законодавство України щодо інтеграційних процесів в цілому відповідає вимогам ЄС.

3. Перспективи подальшого розвитку конкурентного права

в Україні

В структурі гармонізованого законодавства важливе місце посідає насамперед антимонопольне законодавство. Воно грунтується на нормах, встановлених Конституцією України («Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом» — ч. З ст. 42 Конституції), Законами України «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції», «Про Ан-тимонопольний комітет України», «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про Єдиний митний тариф» (так званий Антидемпінговий кодекс) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих законів.

Значна увага приділяється захисту конкуренції у нових Цивільному та Господарському кодексах України. Зокрема, у Господарському кодексі