доказів. Скорочення строків вирішення господарських спорів не повинний порушувати процесуальних прав сторін, знижувати вимоги, пропоновані до якості рішень. Тому правове регулювання строків розгляду та вирішення справ в господарському суді, виконання рішень суду, здійснення окремих процесуальних дій здобуває досить важливе значення. Процесуальні дії відбуваються в строки, встановлені законодавством. У тих же випадках, коли процесуальні строки не встановлені законодавством, вони визначаються господарським судом. Строки для здійснення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, вказівкою на подію, що обов'язково повинна наступити, або періодом часу, протягом якого дія може бути вчинено. Процесуальні строки в науці господарсько-процесуального процесу мають неабияке значення, адже вони сприяють своєчасному вирішенню господарських спорів, як наслідок- належне забезпечення та охорона законних прав та інтересів суб’єктів господарської діяльності.
Встановлюючи строк, протягом якого повинна бути вчинена визначена процесуальна дія, суд зобов'язаний виходити з конкретних обставин справи, цей строк повинний бути достатнім для здійснення процесуальної дії і разом з тим не зайво тривалим, щоб не створювати умов для затримки остаточного вирішення спору. Призначені господарським судом можуть бути продовжені, тобто їм можуть бути призначені нові, більш тривалі терміни для провадження відповідних процесуальних дій. Необхідність у цьому може виникнути в зв'язку з неможливістю вчинити визначену процесуальна дія в призначений господарським судом термін, наприклад представити документи, що у даний момент відсутні в сторони.
Здійснення та дотримання процесуальних строків під час провадження господарського судочинства може як стабілізувати розвиток суспільства, а недотримання- посилити його кризовий стан.
З урахуванням сказаного, процесуальні строки в господарському судочинстві можна визначити як особливий механізм державного впливу на суспільні відносини і процеси, що визначають головні напрямки своєчасного вирішення спорів .
Список літератури
Конституція України, прийнята на п' ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.-Київ.-1996.
Господарський процесуальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 6 листопада 1991 року. ВВР, 1992, № 6. ст. 56. із змінами від 21.06.2001, ВВР, 2001, № 36, ст. 188
Указ Президента України від 11.07.2001 N 511/2001 "Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України".
Законодавство України про господарське судочинство (збірник нормативних актів), Київ, Атіка, 2002 р.-867 с.
Концепція судово-правової реформи в Україні. Схвалена Верховною Радою України 28 квітня 1992 року. Голос України, 1992, 12 серпня.
Угода про порядок вирішення спорів, пов' язаних із здійсненням господарської діяльності. Ратифікована ВР України 19 грудня 1992 року. Голос України, 1993, 14 січня.
Абова Т. Е. Арбитражный процесс в СССР (понятие, основные принципы)— М., "Наука". 1985, 142 с.
"Арбитражный процесс в СССР" под ред. А. А. Добровольского - 2 изд. —М. Изд-во МГУ, 1983, 325 с.
Арбітражний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Харків. 1995. 271 с.
Побирченко И. Г. Советский арбитражный процесс —К. Вища школа, 1988. ст. 272.
Притика Д. М. "Правові питання організації та концепції юрисдикційних органів по вирішенню господарських спорів (на матеріалах арбітражної практики).
Карпеев О.В Хозяйственное производство на Украине // "Юрист" №8 2002, 64с.
Савин Г.П. Становление и перспективы развития арбитражного законодательства в СССР // "Вестник МГУ" серия 11. "Право" 1993 №2.