Заслуговує на увагу така проблема. Традиційно з радян-ських часів мова йшла лише про права профспілок. Це зро-зуміло, адже профспілки пройшли складний шлях від ство-рення перших організацій до визнання їх прав міжнародним співтовариством. Не все було гладко на цьому шляху. З ро-ками профспілки втратили свій авторитет, захисна функція багато в чому перетворилася на декларацію про наміри, проф-спілки не сміли суперечити партійним органам, закривали очі на порушення прав працівників, профспілкові функціо-нери зросталися з адміністрацією підприємств і по суті здійснювали вже іншу, не властиву профспілкам, функцію — виробничу. Недосконале трудове законодавство багато в чому створювало для цього правову основу. "Приручали" профспілкових лідерів, зокрема, преміюванням залежно від виконання виробничого плану тощо. Історію знецінення ра-дянських профспілок прослідкував один з корифеїв науки трудового права професор Р.З. Лівшиць.

За роки незалежності в Україні та інших країнах СНД відбулося відродження профспілок. Сьогодні профспілкові лідери і вчені уважно вивчають світовий досвід профспілко-вого руху. Профспілки значно активізували свою захисну функцію і впливають дійовим чином на законотворчу діяль-ність щодо реалізації економічних реформ.

У той же час залишається ряд питань, що вимагають ви-рішення у напрямі закріплення такого правового статусу профспілок, який відповідав би ринковим відносинам.

До таких належать закріплення на законодавчому рівні не тільки прав, а й обов'язків профспілкових органів; розв'я-зання питання про майнову відповідальність профспілок за невиконання своїх обов'язків, визначення фінансових дже-рел для такої відповідальності. У Законі України "Про ко-лективні договори і угоди" передбачається індивідуальна відповідальність осіб, котрі представляють трудовий колек-тив. Мабуть, цього недостатньо. Але і ця норма не застосо-вується. Цікаво дізнатися, що за кордоном, у законодавстві країн Європи, США, де профспілковий рух набув визнання, передбачаються обов'язки профспілок, а також майнова відповідальність за рахунок коштів профспілкових органів. Крім цього, передбачається також адміністративна і кримі-нальна відповідальність профспілкових функціонерів.

Необхідно передбачити правові засоби, які забезпечують незалежність профспілок від підприємців. Очевидно, корис-ним може виявитися досвід США, Данії, законодавством яких заборонено включати до складу профспілки, що складаєть-ся з найманих працівників, осіб, котрі належать до адміністрації, навіть найнижчої ланки.

Іншими словами, повинна бути додержана чисто-та представництва сторін, в іншому випадку профспілкова діяльність втрачає свою сутнісну спрямованість і знову-таки перетворюється на декларацію.

В умовах демократії, плюралізму актуальним є питання недопущення монополізації профспілок, закріплення за ними права бути єдиними представниками інтересів працівників. Тут необхідно поставити крапки над "і", все ж потрібно визнати, що якими б важливими не були профспілки, вони лише — посередники. Головними фігурами в економіці, у виробничих відносинах залишаються власники (роботодавці, підприємці) і наймані працівники (трудовий колектив). Прагнення визнати профспілковий орган стороною колек-тивного договору не тільки неправильне по суті, але і, зреш-тою, суперечить правам профспілок. Адже укладення колек-тивних угод — це не просто кампанія з ознаками демократії, головною метою є їх реальне виконання і повна відпові-дальність сторін за таке виконання. Ясно, що саме трудовий колектив є головним виконавцем умов колективного договору і повинен нести повну відповідальність за таке виконання.

З викладеного випливає висновок про необхідність не-гайного прийняття Закону про трудові колективи і визна-чення правового статусу цього важливого колективного субєкта соціально-трудових відносин [11, с. 473].

Розділ ІІІ. Практичне значення інших аспектів діяльності профспілок

3.1. Особливості діяльності профспілок в умовах переходу до ринкової економіки

Як показує досвід світової історії періоди економічних спадів і потрясінь приводили до кризи профспілкового руху . Криза профруху в перехідний період неминуча. У країнах СНД, зокрема -в Україні, вона виявляється у формі відриву профспілок від мас, падінні ефективності їхніх дій, скорочення чисельності їх членів. Як показує практика, система соціально-трудового захисту у нашій країні знаходиться поки в зародковому стані. У період тривалого і хворобливого становлення нової системи трудових відносин працівники більшості підприємств країни виявилися зовсім незахищеними. Це підтверджують дані соціологічного обстеження ринку праці в 2002 році.

У ході обстеження працівниками 246 підприємств п'яти регіонів України було задане питання про те, хто їх захищає. Більш 13 відсотків опитаних відповіли, що ніхто, а 16 - що захищають самі себе. Таким чином, понад чверть працівників не розраховують на захист, а змушені самі шукати шляхи для вирішення своїх проблем і конфліктів.

Досвід країн з розвинутою соціально - орієнтованою ринковою економікою показує, що для успішного соціального захисту трудящих в сфері трудових відносин встановлення співпраці між роботодавцями і найманими робітниками - потрібно, щоб трудові ,соціально-трудові питання на підприємствах вирішували рівноправно і уповноважені представники інтересів працівників, так і роботодавців.

Поряд з іншими громадськими організаціями профспілки в нашій країні претендують на те, щоб бути захисниками інтересів найманих працівників. Разом з тим, судячи з результату обстеження, самі працівники не часто знаходять захист від сваволі адміністрації в особі цих профспілок. Тільки 13 процентів опитаних указали, що їх захищає профспілка, а 41 працівників сподіваються на захист зі сторони адміністрації підприємства.

Здавалося би, ситуація повинна розвиватися в протилежному напрямку, адже звичайно роботодавець зацікавлений не в захисті, а в обмеженні прав найманих працівників - він скорочує їх, затримує видачу зарплати, часом і зменшуючи її і т.д. А працівники як і раніше шукають у нього захисту! Що стосується професійних союзів, що для того вони і створені, щоб допомагати трудящим у кризових ситуаціях, та в даній ролі вони рідко виступають.

Утім, керівники думають по-іншому. Більш третини профспілкових лідерів і