в) скасовує постанова і припиняє справа про адміністративне правопорушення;

г) змінює засіб стягнення в межах, передбачених санкцією відповідної статті для того, щоб стягнення не було посилено.

Копія рішення за скаргою чи протестом протягом трьох днів висилається особі, у відношенні якої вона винесена, а також органу, що прийняв постанову в справі. Потерпілому копія надсилається на його прохання. Про результати розгляду протесту повідомляється прокурору.

Виконання постанов

Етапи:

Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень завершальна стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення. Її суть складається в практичній реалізації адміністративного стягнення, що призначено правопорушнику постановою. У відповідності зі ст. 278 КпАП постанова підлягає виконанню з моменту його винесення. Постанови є адміністративними актами і набираю сили негайно.

У процесі виконання постанови особи, винні в здійсненні адміністративної провини несуть відповідні позбавлення й обмеження особистого, морального чи матеріального характеру. Від того як послідовно реалізована постанова про адміністративне стягнення, наскільки справа доведена до кінця в більшості залежить рівень ефективності боротьби з адміністративними правопорушеннями, їхнє попередження, результативність виховання громадян у дусі точного і неухильного дотримання законів.

Порядок виконання постанов про адміністративних стягнень урегульований КпАП України, митному кодексі України й інших законодавчих актах України.

Необхідною умовою виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є вступ її в законну силу. Це означає, що постанова прийняла юридичне значення й обов'язкова до виконання.

Згідно зі ст.289 КпАП України постанова про накладення адміністративного стягнення обов'язкова для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Постанова охоплює не тільки діяльність уповноважених державних органів (посадових осіб), а і поводження самого порушника. Наприклад, особа, притягнута до адміністративної відповідальності зобов'язана виконувати ті чи інші обов'язки покладені на нього постановою. Відхилення від добровільного виконання цієї постанови призиває до необхідності застосування до правопорушника примусових заходів впливу.

Орган, уповноважений приймати постанови до виконання зобов'язаний вчасно і точно здійснювати цілий ряд дій, установлених КпАП України й інших нормативних актів, оформити необхідні документи, направити їх по приналежності.

Всі інші юридичні і фізичні особи, причетні до своєчасного і точного виконання постанови (адміністрація підприємств, установ, організацій, банківських установ, торгового підприємства і ін.), зобов'язані сприяти органам виконуючим постанову її реалізації. Орган (посадова особа), що виніс постанову про адміністративне стягнення, покликаний здійснювати контроль за правильною і своєчасною реалізацією цього акта, розв'язувати питання пов'язані з його виконанням.

У відповідності зі ст.299 КпАП України постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту його винесення якщо інше не призначене діючим кодексом чи іншими актами законодавства України.

Постанова про накладення стягнення є актом органів управління і набирає силу з моменту його прийняття. Це одне з конкретних проявів оперативного характеру адміністративної відповідальності.

Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення опротестовано прокурором чи оскаржена особою стосовно якої вона винесена, або потерпілим, вона виконується після залишення протесту чи скарги без задоволення. Виняток складають постанови про застосування заходів стягнень у виді попередження, адміністративного арешту, а також коли штраф накладається на місці здійснення адміністративного правопорушення.

Постанову виконують різні державні органи. При цьому вони здійснюють двояку за своїм характером діяльність: направлення постанови до виконання і безпосереднє її виконання. І та і інша діяльність складає єдину стадію виконання постанов, але є її різними етапами.

Перший етап - направлення постанови до виконання, що здійснюють юрисдикційні органи (ті, що вирішують питання про відповідальність винних і виносять постанови про накладення адміністративних стягнень). Відповідальний орган в першу чергу повинний вчасно направити винесену постанову органу - виконавцю.

У сферу діяльності юрисдикційного органу входить також здійснення контролю за своєчасним і точним виконанням постанов і рішень усіх пов'язаних з ним питань ( відстрочка, призупинення виконання постанови й ін.).

Другий етап - безпосереднє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення; воно покладено на уповноважених на це органів (органи внутрішніх справ, судових виконавців, митні органи й ін.).

При веденні справ про деякі правопорушеннях юрисдикційний орган, що виніс постанову, уповноважений сам її виконати. Наприклад, за керування транспортним засобом у стані сп'яніння посадові особи державної автомобільної інспекції можуть накласти на водія адміністративне стягнення у виді позбавлення прав керування транспортним засобом на певний строк. Вони ж виконують винесену постанову шляхом вилучення посвідчення на право керування транспортними засобами.

Як відзначалося вище, за загальним правилом постанова про накладення

адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту винесення. Якщо негайне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту, виправних робіт чи штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці здійснення адміністративного правопорушення) є неможливим, орган (посадова особа), що виніс постанову, може відстрочити виконання постанови на термін до одного місяця ( ст.301 КпАП України).

Закінчення виконання означає і закінчення провадження в справі. Адміністративна справа здається в архів.

На практиці виникають такі обставини по який провадження у справах про адміністративних правопорушень не повинне здійснюватися, а якщо постанова про накладення адміністративного стягнення все-таки була винесена, її виконання необхідно припинити.

У КпАП (ст.302) позначений перелік обставин, що виключають можливість початку чи подальшого провадження в справі і є підставою для припинення виконання постанови про адміністративне стягнення, якщо воно винесено. До них відносяться: 1) видання акта амністії з умовою, що він усуває застосування адміністративного стягнення; 2) скасування акта