За кожен випадок порушення службової дисципліни може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення.

Наказ про накладення дисциплінарного стягнення з вказівкою основ його накладення обявляється співробітником органів внутрішніх справ, підданій стягненню особі, під розписку.

Дисциплінарне стягнення приводиться у виконання не
повільно, але не пізніше одного місяця з дня його накладення. Після
закінчення цього терміну стягнення у виконання не приводиться,
але підлягає обліку. Стягнення вважається знятим, якщо протягом
року з дня його накладення співробітник, на якого було накладене стягнення, не буде підданий новому дисциплінарному
стягненню. Усне стягнення вважається знятим після закінчення
одного місяця. Дострокове зняття дисциплінарного стягнення в
порядку заохочення провадиться начальником, що наклав
це стягнення, рівним йому вищестоящому чи прямому начальнику.

Стягнення не може бути накладене під час хвороби співробітника органів внутрішніх справ або в період його перебування в відпустці чи відрядженні, а також у випадку, якщо з дня здійснення провини пройшло більш шести місяців, а за результатами ревізії чи перевірки фінансово-господарської діяльності – більш двох років із дня його здійснення. У зазначений термін не включаються період перебування співробітника у відпустці, час хвороби, а також час провадження по кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

Якщо до співробітника, на думку начальника, необхідно застосувати заходи заохочення чи стягнення, що виходять за межі його прав, то він клопоче про цьому перед вищестоящим начальником. Останній має право скасувати, пом'якшити дисциплінарне стягнення, накладене нижчестоящим начальником або накласти більш строге стягнення, якщо раніше оголошене не відповідає тяжкості зробленої провини.

Дисциплінарні стягнення на співробітників слідчого апарата органів внутрішніх справ накладаються начальниками, яким надане право призначення їх на посаду, а у випадках, зв'язаних із процесуальною діяльністю співробітників, – за узгодженням з керівниками відповідних слідчих підрозділів.

Співробітник органів внутрішніх справ вправі оскаржити накладене на нього дисциплінарне стягнення послідовне вищестоящим начальникам аж до Міністра внутрішніх справ України, а у встановлених законом і Положенням про службу в органах внутрішніх справ України випадках — у суд.

У випадку незгоди з рішенням про переміщення по службі, звільненні з посади в службовому порядку, зниженні в посаді, зниженні в спеціальному званні, звільненні співробітник вправі оскаржити це рішення вищестоящому начальнику органа внутрішніх справ, а рішення, прийняте Міністром внутрішніх справ України чи Президентом Росії, — у суд у місячний термін із дня вручення йому копії відповідного наказу або з дня одержання письмового повідомлення МВС України чи Президента України про відмовлення в відновленні в посаді, спеціальному званні або на службі в органах внутрішніх справ. Рішення, прийняте на користь співробітника, підлягає негайному виконанню.

5. Висновок.

У результаті знайомства з дослідженням в галузі провадження у справах про адміністративні правопорушення можна зробити наступні висновки.

В галузі права поняття процесу нерозривно пов'язано з розглядом суперечки, а при провадженні у справах про адміністративні правопорушення спор у правовому змісті відсутній. При відсутності суперечки державний орган (посадова особа) діє в рамках не юридичного процесу, а матеріально-правової процедури його функціонування.

Самостійність провадження у справах про адміністративні правопорушення обумовлюється як мінімум двома причинами: 1) специфікою матерії, що розбираються: суперечки з відносин влади і примуса за своїм змістом далекі від цивільного розгляду з його принципами усності, рівності сторін, змагальності, матеріального інтересу; 2) особливостями самого провадження , що укладається, на думку багатьох його дослідників, у спрощеній процедурі. На мою думку, процедура не може бути спрощеною, але повинна бути адекватною для винесення відповідно правовій істині рішення, забезпечувати переконання громадян у правильності застосування до них правил, установлених державою.

Серед особливостей провадження у справах про адміністративні правопорушення можна назвати наступні: 1) покладання права доказу на владну сторону адміністративного процесу, на відміну від традиційного процесу; 2) можливість і усного, і письмового ведення справи, вирішення справи у відсутності відповідача, відсутність багатьох твердих правил цивільного і карного процесів; 3) провадження у справах про адміністративних правопорушень — це квазісудебна діяльність; 4) у провадженні у справах про адміністративні правопорушення беруть участь два суб'єкти, а не як у цивільному процесі; 5) публічний характер правопорушень, що викликають спор.

У даній курсовій роботі були викладені основні принципи й елементи провадження у справах про адміністративні правопорушення на компілятивній основі. Багато питань залишилися поза зоною уваги, але основні підходи до висвітлення проблематики провадження у справах про адміністративні правопорушення були покладені в основу даної роботи.

Список використовуваної літератури

Законодавчі і нормативні акти органів державної влади.

Конституція України

Кодекс про адміністративні правопорушення

Закон України “Про міліцію”

Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"

Закон України "Про дорожній рух"

Закон України "Про пожежну безпеку"

Навчальні посібники і монографічні видання.

Авер'янов В.Б. „Державне управління в Україні” (Навчальний посібник), – К.: 1999

Битяк Ю.П., В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др. „Административное право Украины” – Харьков: 2003

Васильев А.С. „Административное право Украины”, –