Керівництво і контроль за діяльністю адміністративних комісій здійснюють виконавчі комітети районних, міських, районних у містах, селищних і сільських рад. У своїй діяльності комісії відповідальні перед відповідними радами і їхніми виконкомами і підзвітні їм.

Справи про адміністративні правопорушення можуть розглядати і безпосередньо виконавчі комітети селищних, сільських рад. При цьому на засіданні повинні бути присутнім не менше двох третин загального складу виконавчого комітету.

У ст. 219 КпАПперераховані адміністративні правопорушення, справи про які мають право розглядати виконавчі комітети селищних, сільських рад.

Комісії з боротьби з пияцтвом при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах рад правомочні розглядати двох категорій справ: про порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами (ст. 156 КпАП) і про розпивання спиртних напоїв на виробництві (ст. 179 КпАП).

Головними задачами цих комісій є координація діяльності державних органів і громадських організацій, спрямована на боротьбу з пияцтвом, а також розробка і здійснення заходів для запобігання пияцтва.

Перелік адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються районними (міськими) судами (суддями), приведений у ст. 221 КпАП. Це адміністративні правопорушення, що зазіхають на здоров'я населення, державну і колективну власність, деякі порушення правил руху і безпеки на транспорті, в галузі зв'язку, торгівлі і фінансів, суспільного порядку і суспільної безпеки, установленого порядку управління. Суддям підвідомчі також справи про адміністративні правопорушення, скоєні особами у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років. Усі ці справи районні (міські) суди (судді) розглядають відповідно до розпоряджень роздягнула IV КпАП «Провадження у справах про адміністративні правопорушення».

Значна кількість справ про адміністративні правопорушення у відповідності зі ст. 222 КпАП відноситься до ведення органів внутрішніх справ (міліції). Вони розглядають справи про порушення суспільного порядку, порушення правил паспортної системи, правил перебування в Україні і транзитному проїзді через територію України іноземців і осіб без громадянства, правил дорожнього руху, правил користування засобами транспорту, а також справи про незаконну відпустку і незаконне придбання бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів.

Від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники чи заступники начальників районних, міських, районних у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ; начальники лінійних пунктів міліції; інші працівники міліції, на яких покладений нагляд за дотриманням відповідних правил; начальники чи заступники начальників органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів внутрішніх справ, прирівняних до районним, міським, районним у містах відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальники відділень міліції, що маються в системі органів внутрішніх справ, а також дільничні інспектори (старші дільничні інспектори) міліції й інших працівників органів внутрішніх справ.

Для розгляду справ про адміністративні правопорушення в Україні створена система державних інспекцій, служб і адміністрацій (пожежного нагляду, контрольно-ревізійна служба, нагляду за охороною праці, санітарного нагляду, архітектурно-будівельного контролю, податкова служба й ін.). В даний час таких органів нараховується приблизно 35, їхня кількість постійна росте. Свої повноваження державні інспекції і служби здійснюють відповідно до законів України, КпАП і відповідними положеннями про них. Вони наділені правом на одержання за їхньою вимогою необхідних матеріалів, безперешкодне відвідування об'єктів і здійснення перевірки на місці, видачу дозволів, проведення експертизи й одержання її висновків. При здійсненні своїх повноважень державні інспекції і служби поряд з іншими примусовими заходами в межах, передбачених КпАП, можуть накладати на осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, адміністративні стягнення. Найбільш розповсюдженим з них є штраф.

Правом розглядати справи про адміністративні правопорушення можуть наділятися й інші органи, якщо вони будуть уповноважені на те законодавчими актами України.

Учасники провадження

Провадження у справах про адміністративні порушення складається з дій ряду органів і осіб. Важливу роль у цій діяльності грають державні органи і органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи, що уповноважені приймати передбачені законом заходу для виявлення і попередження адміністративних правопорушень, застосуванню і виконанню стягнень. У провадженні діють і інші учасники: одні захищають свої інтереси, інші залучаються лише при провадженні окремих процесуальних дій, сприяють провадженню. Відповідно до глави 21 КпАП (ст.268-275) усіх суб'єктів провадження можна розділити на кілька груп.

1. Компетентні органи і посадові особи, наділені правом приймати владні акти, складати правові документи, що визначають рух і долю справи (лідируючі суб'єкти). До них відносяться також представники громадськості, наділені відповідними повноваженнями (громадські інспектори, народні дружинники).

2. Суб'єкти, що мають особистий інтерес у справі: особа, притягнута до відповідальності, потерпілий і їхні законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, керівники організацій, адвокати). На відміну від суб'єктів першої групи ніхто з представників даної групи не користається владними повноваженнями.

3. Особи й органи, що сприяють здійсненню провадження, виявленню об'єктивної істини: свідки, експерти, фахівці, перекладачі, поняті. Одні з них (свідки, експерти) повідомляють дані повноважному чи органу посадовій особі. Інші (перекладачі, поняті) — потрібні для закріплення доказів або забезпечення необхідних умов адміністративного провадження.

4. Інші особи й органи, що сприяють виконанню постанов, профілактиці правопорушень.

Доказу в провадженні у справах про адміністративні правопорушення

Стаття 251 КпАП зазначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи,