Розглянемо більш ретельно окремі стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Адміністративне розслідування

На цій стадії провадження є свої етапи:

I. Загальне розслідування

Розслідування, будучи початковою стадією провадження по справах про адміністративні порушення, являє собою комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин порушення, їхнє фіксування і кваліфікацію. У цій стадії створюються передумови для об'єктивного і швидкого розгляду справи, застосування до деліквенту передбаченого законом заходів впливу.

Підставою порушення адміністративної справи і провадження розслідування є здійснення особою діяння, що містить ознаки адміністративного правопорушення.

Початку адміністративного розслідування передує одержання інформації про діяння, що має ознаки порушення, тобто наявність приводу (процесуальної підстави), тому що не виявлене (латентне) порушення не викликає адміністративно-процесуальних відносин. Правове значення приводу до порушення і розслідування справи полягає в тому, що він викликає публічну діяльність повноважних органів, осіб, зобов'язує їх реагувати на сигнал про адміністративне правопорушення.

Приводами до порушення і розслідування адміністративних справ можуть бути заяви громадян, повідомлення представників громадськості, установ, підприємств і організацій, печатки й інших засобів масової інформації, а також безпосереднє виявлення неправомірного діяння уповноваженою особою.

Останній привід відрізняється від інших насамперед тим, що питання про порушення адміністративної справи зважується за власною ініціативою осіб, що здійснюють адміністративний нагляд. Безпосередній розсуд ніде не фіксується, а тому не завжди піддається контролю. Припущення про провину виникає лише у свідомості уповноваженої особи. У випадку непідтвердження такого припущення немає необхідності офіційно спростовувати його винесенням якого-небудь спеціального акта.

Розслідування справи особою, що була очевидцем проступку, дозволяє йому негайно почати всі необхідні дії по припиненню порушення, затримці порушника, відшуканню і закріпленню доказів. Інше суперечило б принципам оперативності, економічності адміністративного провадження.

Суб'єкти розслідування наділені широкими правами: вимагати від громадян, посадових осіб пояснень, представлення необхідних документів, доставляти порушника в ОВС, застосовувати інші примусові заходи.

Як правило, про порушення справи можна говорити тільки як про психічний, вольовий акт, не фіксованому процесуально зовні, але можливе прийняття рішення почати розслідування при наявності ознак провини. Порушивши справу, посадову особу визначає тим самим початок дій, спрямованих на збір доказів, що підтверджують чи спростовують здійснення адміністративного делікту.

У процесі розслідування повинні бути установлені фактичні обставини зробленої провини, які можна підрозділити на три групи. Перша — обставини, що мають безпосереднє значення для рішення питання про наявність чи відсутності складу провини. Іншу групу складають обставини, що знаходяться за рамками складу порушення, але мають значення для визначення виду і розміру стягнення.

Одна з задач адміністративного провадження складається у виявленні причин і умов, що сприяють здійсненню порушень, їхньому попередженні. Тому увага приділяється і цій групі фактів.

З'ясування фактичних обставин справи здійснюється різними способами. Широко використовується опитування. Для опитування й одержання пояснень можуть бути викликані будь-які особи, які володіють відомостями, що мають значення для справи. Це порушники, потерпілі, свідки, фахівці. Суб'єкт розслідування може призначити експерта, коли виникає необхідність у спеціальних пізнаннях (ст. 273 КпАП України), вимагати довідки від організації.

Дослідження фактичних обставин може здійснюватися і за допомогою матеріальних носіїв інформації (речовинних доказів і документів), одержуваних у результаті затримки деліквента, особистого огляду й огляду речей, огляду транспортних засобів і приміщень, вилучення предметів.

Процесуальним документом, що підводить підсумки розслідування по адміністративній справі, є протокол, що фіксує кожне порушення, крім випадків, прямо передбачених законодавством.

У ст. 256 КпАП названий перелік відомостей, що повинні міститися в протоколі про провину.

Перша група відомостей стосується обставин здійснення і кваліфікації порушення. У протоколі вказуються дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я,  по  батькові особи, яка склала протокол. Повинний бути точно і конкретно зазначений акт, що передбачає адміністративну відповідальність за дане порушення, його стаття. У випадку вилучення в порушника незаконно набутих, збережених, придбаних чи використовуваних предметів, водійського посвідчення, інших документів у протоколі робиться відповідна запис.

Друга група відомостей пов'язана з закріпленням даних, що характеризують особистість деліквента: прізвище, ім'я, по батькові, вік, рід занять, матеріальне становище, місце проживання і роботи, документ, що засвідчує особистість. Особистість засвідчується по паспорті, посвідченню водія чи іншому документу.

Третю групу складають відомості, що характеризують протокол як офіційний документ. У ньому вказуються дата і місце його складання, прізвище і посада укладача, прізвища й адреси свідків і потерпілих, якщо вони маються. Відсутність відомостей про укладача протоколу робить його дефектним, тому що невідомо, складений він повноважною на те особою чи ні. Протокол скріплюється поруч підписів. Насамперед він повинний бути підписаний особою, що його склала, і деліквентом. При наявності свідків і потерпілого протокол підписується також цими особами.

Четверта група відомостей пов'язана з реалізацією права на захист. Особі, притягуваної до відповідальності, необхідно роз'яснити його права й обов'язки, передбачені ст. 268 КпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Воно вправі ознайомитися зі змістом протоколу, внести в нього власноручні пояснення, підписати його чи відмовитися від підпису і вказати мотиви відмовлення, представити прикладені до протоколу пояснення чи зауваження по його змісту. Відмовлення підписати протокол не зупиняє подальшого руху справи, але він повинний бути зафіксований спеціальним записом.

Особа, притягувана до відповідальності, вправі вимагати, щоб йому була вручена копія протоколу.

Специфічно адміністративне розслідування, здійснюване податковими, митними й іншими наглядовими органами. Справа в тім, що в ході своїх планових перевірок вони, ще не маючи даних про порушення, проводять дії, подібні з тими, котрі відбуваються при адміністративному розслідуванні. Так,