дорожнього руху, хуліганстві тощо. В окремих випадках правопорушення вчиняються в результаті бездіяльності, коли на суб’єкта покладаються юридичні обов’язки, передбачені законом чи договором, а він не виконує їх в результаті чого наноситься шкода або створюються соціальна небезпека. Наприклад, на охоронника покладається обов’язок охороняти матеріальні цінності, а він не виконав своїх обов’язків і трапилось розкрадання майна.
Я хочу наголосити також на тому, що реалізація права має надзвичайно велике значення, і вона тісно пов’язана з правомірною поведінкою суб’єктів суспільних відносин. При допомозі цих двох процесів реалізуються суб’єктивні права і обов’язки учасників суспільних відносин.
Необхідно наголосити, що тривалий час в нашій науці і практиці головна увага приділялась вивченню протиправної поведінки. Це пов’язано із вивченням причин і умов правопорушень і злочинності. Разом з тим, не менш важливим питанням є аналіз і вивчення правомірної поведінки особи.
Проаналізувавши все викладене в даній курсовій роботі в світлі проблематичності, я дійшла висновку, що економічна нестабільність на цьому перехідному етапі розвитку ринкового простору, колізії та прогалини, що містить наше досконале законодавство і до цього всього низька правова культура і право освіченість населення є чи не найголовнішими причинами виникнення правопорушень різного роду: кримінальних, цивільних, трудових, адміністративних.
На мій погляд потрібно докорінно змінити і по-новому подивитися на систему заходів, направлених на правову освіченість наших громадян.
Я пропоную в усіх учбових закладах, починаючи з шкіл, ввести в програму вивчення таких важливих юридичних дисциплін, які б вели до підвищення право культурного рівня кожного громадянина і підвищення позначки правосвідомості всього суспільства.
Але, крім усього цього, ми самі повинні усвідомлювати про життєву необхідність таких знань, їхню корисність тощо, тобто повинно обов’язково відштовхуватися від власного бажання і власних потреб, адже недарма в народі говорять: “Знання – це сила”.
Список використаної літератури
Конституція України від 28 грудня 1996 р.
Загальна декларація прав людини і громадянина від 10 грудня 1918.
В.Н.Хропалюк. Теория государства и права. Хрестоматия. – М., 1998.
Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 1989.
Н.Н.Алексєєв. Основи філософії права. – Париж, 1931.
О.Михайленко. Основи держава і права. – К., 1995.
Н.М.Коркунов. Лекции по общей теории права. – 1986.
Общая теорія права / Под ред. А.С.Пиголкина. – М.: Издательство МГТУ им. Н.Э.Баумана, 1996.
А.І.Кудрявцев. Правова поведінка: норма і патологія. – К., 1993.
М.Н.Лазарєв. Правомірна поведінка, як об’єкт юридичного дослідження. – К., 1992.
Л.П.Назимирчук. Сучасна соціологія права. – Х., 1992.
Конституційне право зарубіжних країн. – К., 1988.