З огляду на об'єктивні обставини окремі категорії працівни-ків потребують посиленого захисту з боку держави. Враховуючи особливі умови та характер виконуваної роботи, вік чи стан здо-ров'я працівника, КЗпП передбачає знижену порівняно зі зви-чайною норму тривалості робочого часу. Традиційно в законо-давстві та правовій літературі цей вид робочого часу називають скороченим робочим часом.

Скорочений робочий час характеризується певними ознака-ми, закріпленими у КЗпП, а саме:

перелік працівників, які можуть працювати на умовах скороченого робочого часу, вичерпно передбачений у законодавстві. Разом з тим роботодавець має право (але не зобов'язаний) вийти

за рамки законодавства та надати можливість окремим праців-никам виконувати роботу на умовах скороченого робочого часу і за рахунок прибутку;

скорочена тривалість робочого часу є нормальною та максимально допустимою нормою робочого часу для працівників, які мають право на такий вид робочого часу;

суб'єкти, умови та порядок застосування скороченого робочо-го часу є обов'язковими для роботодавця і не залежать від волі працівників;

виконання роботи на умовах скороченої тривалості робочого часу не звужує обсяг трудових прав працівників (не впливає на розмір заробітної плати, тривалість відпусток тощо).

Норма скороченого робочого часу є не однаковою та дифе-ренціюється законодавцем залежно від суб'єктів та умов праці (ст. 51 КЗпП).

Право на скорочену тривалість робочого часу закріплене для неповнолітніх працівників.

Для осіб віком від 16 до 18 років норма робочого часу складає не більше 36 годин на тиждень, а для тих, що не досягли 16 років — 24 години на тиждень. Така ж тривалість робочого часу передбачена для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул. Тривалість робочого часу для неповнолітніх працівників, які здійснюють роботу під час навчання, не може перевищувати половину відповідних мак-симальних норм скороченого робочого часу (наприклад, для осіб віком до 16 років — 12 годин на тиждень).

Скорочений робочий час передбачений також для працівни-ків, зайнятих на роботах з особливо шкідливими умовами праці. Норма робочого часу для цієї категорії працівників не може пе-ревищувати 36 годин на тиждень та диференціюється залежно від виду виконуваної роботи, займаної посади чи професії.

Згідно зі ст. 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений день та інші пільги. Тьоркін.В .Податки та бухгалтерський облік. №50, 23 червня 2005. 23 – 34 с.

Працівникам, професії та посади яких не передбачені в Пере-ліку, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу на виробництвах, у цехах, за професіями і на посадах, означених Переліком, скорочена тривалість робочого часу встановлюється у ці дні тієї самої тривалості, як і працівникам, постійно зайня-тим на цій роботі.

Якщо виробництва та цехи зазначені в Переліку без наймену-вань конкретних професій і посад, то правом на скорочену три-валість робочого тижня користуються всі працівники цих вироб-ництв, цехів незалежно від назви професії, посади, яку вони за-ймають. У тих випадках, коли працівники протягом робочого часу були зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці в різ-них виробництвах, цехах, за професіями та на посадах, де вста-новлено скорочений робочий тиждень різної тривалості, і відпра-цювали на цих роботах більше половини максимальної тривало-сті скороченого робочого часу, їх робочий день не повинен перевищувати 6 годин.

Облік часу, відпрацьованого за кожним видом робіт, здійснюється роботодавцем. Якщо в Переліку за-значено «постійно зайнятий» або «що постійно працює», скоро-чена тривалість робочого часу відповідно до вказаної в Переліку тривалості встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий в цих умовах протягом всього скорочено-го робочого часу, встановленого для працівників цих вироб-ництв, цехів, професій і посад. У разі відсутності такого застере-ження скорочений робочий час згідно із зазначеною в Переліку тривалістю встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий у шкідливих умовах праці не менше по-ловини робочого часу, встановленого для працівників цих вироб-ництв, цехів, професій, посад.

Перелік є обов'язковим для застосування на всіх підприємст-вах, де використовуються визначені види виробництв, цехів, ро-біт, професій та посад, незалежно від відомчого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підпри-ємств, організацій і установ.

Скорочена тривалість робочого часу передбачена законодавст-вом також для медичних працівників Норма робочого дня є не однаковою для різних категорій медпрацівни-ків. Наприклад: для лікарів та середнього медичного персоналу лікарень, пологових будинків та ін. робочий день становить шість з половиною годин; для лікарів лікарсько-трудових екс-пертних комісій тощо — п'ять з половиною годин. Кодекс законів про працю від 10 грудня 1971 року зі змінами та доповненнями від 18 листопада 2004 року. Ст..51.

Скорочена тривалість робочого часу законодавче закріплена для педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх та спеціальних середніх та вищих навчальних закладів. Норма ро-бочого часу обчислюється навчальними годинами та диферен-ціюється залежно від займаної посади, виконуваної роботи та виду навчального закладу.

Так, 18 навчальних годин становить робочий тиждень