Скорочений робочий час тривалістю 5 годин виховної робо-ти на добу (30 годин на тиждень) встановлено для вихователів, стар-ших вихователів закладів охорони здоров'я, приймачів-розподільників для неповнолітніх, виховно-трудових колоній, спеціальних профте-хучилищ для дітей і підлітків, які потребують особливих умов вихо-вання, кімнат школярів при клубах, палацах культури, житлово-експлуатаційних організаціях, училищ фізичної культури; інструкторів слухових кабінетів.

Скорочений робочий час тривалістю 6 годин педагогічної роботи на день (36 годин на тиждень) встановлено для вихователів, вихователів-методистів дитячих дошкільних закладів, будинків дити-ни, дитячих майданчиків, дитячих парків.

Скорочена тривалість робочого часу, встановлена для педа-гогічних працівників, не включає час на перевірку зошитів, на клас-не керівництво і виконання деяких інших обов'язків. Виконання цих робіт підлягає (понад встановлений посадовий оклад) окремій оп-латі,

Однак виконання цих робіт для працівника є обов'язковим, хоча і виходить за межі скороченого робочого часу. Ст. 25 Закону "Про загальну середню освіту" передбачає доплату вчителям за клас-не керівництво в розмірі 20-25 відсотків тарифної ставки; за пере-вірку зошитів — 10-20 відсотків; за завідування майстернями — 15-20 відсотків; за завідування учбово-дослідницькими ділянками, на-вчальними кабінетами — 10-15 відсотків.

Скорочений робочий час максимальною тривалістю до 720 годин на навчальний рік встановлено для педагогічних працівників вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації (ч. 2 ст. 43 Закону "Про вищу освіту". Такі вищі навчальні заклади визначаються в ст. 24 того ж Закону, а посади педагогічних праців-ників — ч, 2 ст. 48 того ж Закону.

Скорочений робочий час тривалістю 6 годин на добу (36 годин на тиждень) встановлено для інвалідів І і II груп, які працюють на підприємствах, у. цехах і на дільницях, що призначені для використан-ня праці цих осіб, якщо вони не користуються правом на одержання більш високих пільг (постанова Ради Міністрів СРСР "Про заходи щодо подальшого удосконалення використання праці пенсіонерів та Інвалідів у народному господарстві і пов’язані з цим додаткові пільги).

Стаття 21 Закону "Про пестициди і агрохімікати" надає право на скорочений робочий день працівникам, зайнятим «а ро-ботах з пестицидами і агрохімікатами Перелік таких робіт не затвер-джувався, тому названі працівники мають таку пільгу за умови вклю-чення роботи до підрозділу "Хімічний захист рослин від шкідників і хвороб" розділу 27 "Сільське господарство"

Розділ. 2.2 Неповний робочий час

Як випливає з даної статті, неповний робочий час має меншу, ніж це встановлено нормативними актами, тривалість. Нормальна і скорочена тривалість робочого часу встановлюється нормативними актами, у тому числі локальними. Неповний робочий час встановлюється за погодженням сторін трудового договору.

Навіть тоді, коли законодавство встановлює обов'язкове застосування неповного ро-бочого часу, воно не визначає жорстко його тривалість, а лише перед-бачає верхню межу його тривалості. Так. щодо учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, Кодекс законів про працю (ст. 51) встановив обов'язкове застосування неповного ро-бочого часу тривалістю не більше половини скороченого робочого часу, встановленого для неповнолітніх відповідного віку.

Обов'язкове застосування неповного робочого часу тривалі-стю не більше чотирьох годин у день і половини норми робочого часу на місяць встановлено для сумісників працівники державних підприємств, установ і організацій (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" .

Неповний робочий час відрізняється від скороченого робочо-го часу розміром оплати праці. За відпрацьований повний нормаль-ний чи скорочений робочий час працівникові при почасовій за-робітній платі виплачується повна, встановлена у відповідному порядку, тарифна ставка (посадовий оклад). При неповному робочі» му часі, якщо встановлена почасова форма оплати праці, працівникові виплачується відповідна частина тарифної ставки (посадового окладу). Тому на практиці частіше говорять не про прийняття на роботу на умовах неповного робочого часу, а про прийняття на "пів ставки", "чверть ставки", хоча вірніше було б говорити про прий-няття на роботу на умовах роботи протягом половини або чверті встановленої для даної категорії працівників тривалості робочого часу.

Немає законодавчих перешкод для прийняття на роботу з умовою про роботу неповний робочий час будь-якої іншої трива-лості (якщо тільки не порушуються встановлені в окремих випадках верхні межі). Неповний робочий час може дорівнювати одній, п'я-ти, шести, десяти чи іншій кількості годин у тиждень. Він може вста-новлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня або одночасно шляхом змен-шення і кількості годин роботи протягом дня, і кількості робочих днів протягом тижня.

У зв'язку з викладеним належить визнати таким, що втратило силу в частині, яка суперечить законодавству України, Положення про порядок і умови застосування праці жінок, які мають дітей і працюють неповний робочий час, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС. Названою постановою передбачено, що тривалість робочого часу, як правило, не повинна бути менше 4 годин на день і 20-24 годин на тиждень. Ст. 56 Кодексу законів про працю України не обмежує права сторін трудового до-говору на визначення тривалості неповного робочого часу як вза-галі, так і щодо жінок, які мають дітей, зокрема.

Як виняток із загального правила частини першої ст. 56 КЗпП, яка передбачає встановлення неповного робочого часу за погод-женням сторін трудового договору, деяким категоріям працівників надане суб'єктивне право на встановлення неповного робочого часу. це — вагітні жінки, жінки, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда (в тому числі таку, що перебувають під опікою жінки),