для вчителів загальноосвітніх навчальних за-кладів; для вихователів загальноосвітніх навчальних закладів тривалість робочого часу (обсяг педагогічного навантаження) встановлена 30 годин на тиждень. 36 годин на тиждень передба-чено тривалість робочого часу для вихователів дошкільних уста-нов; для викладачів вищих навчальних закладів встановлено скорочений робочий час тривалістю в середньому 6 годин на день і т. д.
Право на скорочену тривалість робочого часу мають також ін-валіди 1-ї та 2-ї груп, які працюють на підприємствах, у цехах та на дільницях, призначених для використання праці цих осіб. Скорочена тривалість робочого часу для цієї категорії працівни-ків становить 36 годин на тиждень
Трудовим законодавством передбачені випадки можливого скорочення тривалості нормального робочого часу всіх працівни-ків та підприємств. Так, відповідно до ст. 53 КЗпП напередодні святкових, неробочих і вихідних днів тривалість роботи праців-ників скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Потрібно наголосити, що вказана підстава не застосовується щодо працівників, які мають право на скорочений робочий час з інших підстав.
Зокрема, три-валість робочого часу напередодні святкових і неробочих днів не скорочується для працівників, яким встановлений скорочений робочий час відповідно до ст. 51 КЗпП (неповнолітні та ін.). Скорочена тривалість роботи напередодні вихідних днів перед-бачена законом для працівників, які працюють на умовах 6-ден-ного робочого тижня: тривалість роботи в такі дні не може пере-вищувати 5 год. Тривалість робочого дня скорочується також на одну годину при роботі в нічний час. Відповідно до законодавства нічним вва-жається час з 22 години вечора до 6 години ранку.
Скорочення не допускається, якщо це зумовлено умовами виробництва (зо-крема на безперервних виробництвах; на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним), а також для осіб, які мають право на скорочений робочий час з інших підстав (наприклад, п. 2. ч. 1 ст. 51,ч. Зет. 51 КЗпП). Скорочення три-валості робочого часу не застосовується, якщо істотною умовою трудового договору є робота працівника в нічний час.
Трудовим законодавством встановлені обмеження залучення окремих працівників до роботи у нічний час. Зокрема, забороня-ється використовувати працю жінок. Виняток становлять галузі народного господарства, де це викликано особливою необхідніс-тю та дозволяється як тимчасовий захід. Обмеження щодо засто-сування праці жінок у нічний час не поширюється на фермерсь-кі господарства та на сімейні підприємства.
У нічний час забороняється використовувати працю вагітних жінок; жінок, які мають дітей віком до трьох років; осіб, молод-ших вісімнадцяти років. Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить медичним висновкам.
Умови, підстави та порядок встановлення скороченого робо-чого часу можуть бути обумовлені в рамках соціального партнер-ства та закріплені у колективному договорі. Кодекс законів про працю від 10 грудня 1971 року зі змінами та доповненнями від 18 листопада 2004 року. Ст..51.
На рівні підприємст-ва та за рахунок його коштів скорочений робочий час може вста-новлюватися для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда. Наступним видом робочого часу є неповний робочий час. На відміну від скороченого, неповний робочий час встановлюється
за погодженням між працівником та роботодавцем. Така домов-леність між сторонами трудового договору може бути як безпосе-редньо при прийнятті на роботу, так і згодом, в період роботи; на певний термін і без зазначення такого терміну.
Трудовим законодавством передбачено категорії працівників, яким роботодавець зобов'язаний встановити неповний робочий час на їх прохання. Так, на прохання вагітної жінки; жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікою, або здійснює догляд за хво-рим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, роботода-вець зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий час (ст. 56 КЗпП). Відмова роботодавця забезпечити таке право може бути оскаржена до органів, уповноважених розглядати трудові спори.
Неповний робочий час застосовується зазвичай для працівни-ків, що працюють за сумісництвом.
Розрізняють декілька видів неповного робочого часу:
1) неповний робочий тиждень (скорочення кількості робочих днів протягом робочого тижня);
2) неповний робочий день (скорочення тривалості робочого дня без скорочення кількості робочих днів у тижні);
3) поєднання обох попередніх (наприклад, два робочі дні в тиждень по три години щодень).
Робота на умовах неповного робочого часу не звужує обсягу трудових прав працівників. Вони мають право на відпочинок, право на допомогу в разі тимчасової непрацездатності тощо. Ли-ше оплата праці в цьому випадку проводиться пропорційно від-працьованому часу при почасовій формі оплати праці або ж зале-жно від виробітку — якщо встановлено відрядну форму оплати праці.
У деяких випадках, пов'язаних з винятковістю або надзви-чайністю обставин, які складаються на виробництві, може вини-кати потреба залучення працівника до виконання обов'язків по-над встановлену тривалість робочого часу протягом дня (зміни). Таке відхилення від нормального робочого часу в законодавстві отримало назву надурочні роботи.
Надурочний робочий час як різновид робочого часу — це час, протягом якого працівник виконує обумовлену трудовим догово-ром роботу понад встановлену норму робочого часу.
Надурочни-ми роботами вважаються:
1) роботи понад встановлену тривалість робочого дня (наприк-лад, при 8-годинному робочому дні — час понад вісім годин при денному обліку робочого часу. Однак, якщо особа працює на умовах неповного робочого часу, то робота понад встановлену для неї тривалість робочого часу, але в межах загальновстановленої тривалості на підприємстві не є надурочною роботою. Не мо-же також вважатися надурочною робота, яка виконується праців-ником поза основним робочим часом на умовах сумісництва;
2) роботи понад встановлену графіком тривалість зміни;
3) роботи понад нормальну кількість робочих годин за обліко-вий період,