При цьому тривалість роботи в один робо-чий день може становити менше або більше передбаченої за гра-фіком норми робочого часу, однак ці відхилення в сумі не пере-вищують норми робочого часу, встановленої для певного обліко-вого періоду (крім ненормованого робочого часу).

Законодавством встановлені обмежуючі чинники щодо запро-вадження на підприємстві надурочних робіт. Зокрема, підставою для залучення працівників до надурочних робіт є обов'язкове видання наказу (розпорядження) відповідного роботодавця. Хо-ча робота, виконана за усним розпорядженням роботодавця (як-що наказу на підприємстві не було видано), також вважати-меться надурочною.

Надурочні роботи, як правило, не допускаються, їх проведен-ня можливе лише у виняткових випадках, що визначаються за-конодавством. Стаття 62 КЗпП подає вичерпний перелік випад-ків залучення працівників до надурочних робіт. Такими є:

1) проведення робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої ава-рії і негайного усунення їх наслідків;

2) проведення суспільне необхідних робіт щодо водопостачан-ня, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транс-порту, зв'язку — для усунення випадкових або несподіваних об-ставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) необхідність закінчити почату роботу, яка внаслідок непе-редбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткуван-ня, коли несправність їх викликає зупинення .робіт для значної кількості трудящих;

4) необхідність виконання вантажно-розвантажувальних ро-біт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) продовження роботи при нез'явленні працівника, який за-ступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках робото-давець зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Трудовим законодавством передбачено особливий порядок за-стосування надурочних робіт та спеціальні правила залучення працівників до них. Зокрема, ст. 64 КЗпП передбачає, що для проведення надурочних робіт необхідно отримати згоду проф-спілкового комітету на їх проведення. Порядок надання такої згоди встановлюється самим органом профспілки. Звичайно, згода на проведення надурочних робіт повинна бути отримана роботодавцем попередньо, тобто до початку виконання надуроч-них робіт. Кодекс законів про працю від 10 грудня 1971 року зі змінами та доповненнями від 18 листопада 2004 року. Ст. 64

Однак випадки, коли допускається проведення над-урочних робіт, мають непередбачуваний екстраординарний харак-тер, а тому роботодавець не завжди має змогу отримати поперед-ній дозвіл профкому для того, аби за усіма правилами провести виконання таких робіт, які наперед не можна було передбачити.

Тому на практиці існує неписане правило, коли перед початком календарного року профкоми на своїх засіданнях заслуховують клопотання адміністрації роботодавця і дають авансом згоду на проведення у майбутньому надурочних робіт у всіх можливих ви-падках. І це, незважаючи на усю його парадоксальність, продов-жує широко практикуватись при проведенні надурочних робіт. У Росії після вступу в силу нового Трудового кодексу з 1 лютого 2002 р., як і в багатьох інших державах, залучення працівників до надурочних робіт проводиться за письмовою згодою самого працівника, що очевидно є найбільш прийнятним.

Закон встановлює максимальні норми залучення працівників до надурочних робіт. Вони не повинні перевищувати чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік на кожного працівника. Галузевими колективними угодами, колективними договорами, положеннями про робочий час на підприємствах вказана норма може бути зменшена (але не збільшена).

У КЗпП існує пряма заборона залучення окремих працівників до надурочних робіт. Це зокрема стосується вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років; осіб, молодших 18 років; працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва в дні занять. Жінок, які мають дітей віком від трьох до чотирнад-цяти років або дитину-інваліда, можуть залучати до надурочних робіт лише за їх згодою.

Оплата праці за роботу в надурочний робочий час здійснюєть-ся в підвищеному розмірі (ст. 106 КЗпП). Компенсація надуроч-них робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Розділ 1.2. Режим робочого часу

Режим робочого часу — це порядок розподілу норми робочого часу протягом відповідного календарного періоду. Режим робо-чого часу встановлюється переважно локальними актами, хоча у деяких випадках він має визначатися і централізованим законо-давством.

На кожному підприємстві режим робочого часу передбачає встановлення: часу початку та закінчення роботи; тривалість пе-рерв для відпочинку і харчування; тривалість і порядок чергу-вання змін. Режим робочого часу є складовим елементом внут-рішнього трудового розпорядку на підприємстві, а тому кожен працівник зобов'язаний його дотримуватися.

Розрізняють режим робочого часу, який встановлюється для працівників і режим роботи підприємства. Вони можуть співпа-дати або ж не співпадати. Трудове право регулює лише режим робочого часу працівників.

Централізоване трудове законодавство визначає порядок за-провадження на підприємстві режиму робочого часу, його най-більш важливі елементи, а також закріплює гарантії при засто-суванні того чи іншого з його видів. Звичайно режим робочого часу на підприємстві закріплюється у колективних договорах, правилах внутрішнього трудового розпорядку, графіках змінно-сті. Він може бути єдиним для всіх працівників підприємства або ж регулюватись у межах окремих підрозділів. Режим робо-чого часу може бути предметом індивідуально-договірного регу-лювання та визначатися сторонами при укладенні трудового до-говору.

Залежно від сфери застосування режими робочого часу можна поділити на загальні та спеціальні.

При загальних режимах робочого часу розподіл норми трива-лості робочого часу, при якому досягається її виконання, відбу-вається за тижневий або інший обліковий період. До загальних режимів робочого часу належать: п'ятиденний робочий тиж-день, шестиденний робочий тиждень та сумований облік