При режимі з денним обліком робочого часу встановлена за-коном тривалість робочого часу реалізується протягом кожного робочого дня. Причому норма робочого дня при п'ятиденному чи шестиденному робочому тижні складає однакову кількість го-дин. Встановлена законом тижнева норма робочого часу реалізу-ється в рамках кожного календарного тижня з повною кількістю робочих днів.

При режимі, який базується на тижневому обліку робочого часу, тривалість щоденної роботи визначається розпо-рядком (графіком) і може бути неоднаковою в різні дні тижня.

Найбільш поширеним є п'ятиденний робочий тиждень з дво-ма вихідними днями. Тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності. Виходячи із загальної норми тривалості робочого тиж-ня 40 годин, робочий день може тривати 8 годин щоденно, або ж 8 годин 15 хвилин щоденно зі скороченням робочого часу на од-ну годину напередодні вихідного дня.

Стаття 52 КЗпП передбачає випадки встановлення на підпри-ємстві шестиденного робочого тижня. На тих підприємствах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихід-ним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоден-ної роботи не може перевищувати 7 годин при нормі 40 годин і відповідно 6 годин при нормі 36 годин та 4 години при тижневій нормі 24 години.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлю-ється роботодавцем спільно з профспілковим комітетом з ураху-ванням специфіки роботи, думки трудового колективу та за по-годженням з місцевою радою.

На безперервно діючих підприємствах, а також в окремих ви-робництвах, цехах, дільницях, відділеннях і деяких видах робіт,

де за умовами виробництва не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева трива-лість робочого часу, допускається за погодженням з профспілко-вим комітетом запровадження підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 КЗпП). Зокрема підсумований облік робочого часу може використовуватись для працівників залізничного транс-порту, водіїв автомобілів, працівників експлуатаційних підпри-ємств міністерства зв'язку тощо.

Сутність підсумованого обліку робочого часу полягає в тому, що передбачена законодавством норма робочого часу повинна бу-ти дотримана не щоденно чи щотижневе, а за більш тривалий час — обліковий період (місяць, квартал, сезон, рік). Щоденна чи щотижнева тривалість робочого часу може відхилятись (збіль-шуватись або зменшуватись) від встановлених законом норм ро-бочого дня чи робочого тижня. Узгодження тривалості робочого часу працівника балансується, як правило, в рамках облікового періоду.

Для здійснення підсумованого обліку вибирається найбільш оптимальний період (місячний, квартальний, річний), протягом якого здійснюється сумування робочого часу з умовою, що в роз-рахунку на тиждень норма на кожного працюючого не повинна перевищувати 40 годин. При підсумованому обліку робочого ча-су норма робочого часу за обліковий період визначається за ка-лендарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семиго-динного робочого дня (чи відповідного скороченого дня) з ураху-ванням скорочення робочого часу напередодні вихідних днів до 5 годин і напередодні святкових і неробочих днів — на 1 годину. Розрахована таким чином норма робочого часу має бути реалізо-вана шляхом виходу на роботу за графіком.

Різновидом підсумованого обліку робочого часу є робота в од-ну чи декілька змін. Робота за змінами вводиться, як правило, коли тривалість виробничого процесу перевищує допустиму для працівника норму тривалості щоденної роботи.

Традиційно, в багатозмінному режимі функціонує безперерв-не виробництво, де технологічні процеси не можуть перери-ватись (наприклад, металургійна промисловість, залізничний транспорт та ін.) Змінна робота може запроваджуватись на під-приємстві для забезпечення належного та ефективного викорис-тання засобів виробництва.

При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівно-мірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудо-вого розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу повинен здійсню-ватись регулярно, через встановлену кількість робочих днів. Стаття 58 КЗпП встановлює, що перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в годи-ни, визначені графіком змінності.

Графіки змінності, які використовуються на практиці, перед-бачають прямий порядок чергування працівників: після першої зміни працівник переходить в другу, а потім — в третю. Трива-лість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвій-ної тривалості часу роботи в попередній зміні, включаючи також час перерви для відпочинку та харчування. Мінімальна трива-лість щоденного відпочинку між змінами не повинна бути мен-шою 12 годин. Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

Відповідно до п. 13 «Типових правил внутрішнього трудового розпорядку» графіки змінності доводяться до відома працівни-ків не пізніше ніж за місяць до введення їх в дію.

Спеціальні режими робочого часу застосовуються лише як виняток щодо певного кола осіб. Законодавче закріплення спе-ціальних режимів робочого часу зумовлене особливими умовами та характером праці, специфікою займаної посади, соціальною функцією особи тощо.

До спеціальних режимів робочого часу відносять ненормований робочий день; перервний робочий час; гнучкий графік робо-ти; вахтовий метод організації роботи.

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреб ця категорія працівників виконує роботу понад нормаль-ний робочий час (ця робота не є надурочною). Обсяг виконуваної роботи визначається не тільки тривалістю робочого часу, але та-кож колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаження).

Застосування ненормованого робочого часу здійснюється на підставі «Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці», затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності може застосовува-тись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме: осіб, пра-ця яких не піддається обліку в