Індивідуальність слідів полягає в ототожненні об’єкта самому собі, в неповторності сукупності зовнішніх ознак і властивостей, які має даний предмет, його поверхня, що вступає у контактну взаємодію. Об’єкти індивідуального виробництва завжди тотожні самі собі і неповторні. Об’єкти масового виробництва, виготовлені на одному і тому ж обладнанні за стандартною технологією, мають схожу зовнішню будову і рідко піддаються криміналістичній ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки для таких масових об’єктів виникають внаслідок їхньої експлуатації і утворення на них таких випадкових дефектів, як заглиблення, тріщини, потертості, нашарування та ін.

Таким чином, вихідним пунктом індивідуальності речових джерел інформації є їхні природні властивості і ознаки, а також особливості, що виникають у процесі виготовлення (дефекти прес-форми, що відображаються на формі масових об’єктів, приміром, гудзиків, цвяхів); або експлуатації – вищербленість на лезі сокири, нерівномірна стоптаність підбора та ін. Індивідуальність джерела залежить від якості відображення, яке пов’язане із структурою об’єкта-носія інформації, силою контакту з іншими об’єктами і видом енергії взаємодії. Тому речові джерела інформації, можуть бути придатні і не придатні для ідентифікації. У кожному випадку їх придатність визначається індивідуально[41.115].

Стійкість речового джерела інформації – це властивість об’єкта певний час зберігати свою будову та інші індивідуальні ознаки, і нести певну інформацію. Період, протягом якого об’єкт зберігає свої властивості та ознаки, які дозволяють ототожнювати його, називається ідентифікаційним. Оскільки всі об’єкти матеріального світу постійно змінюються, то стійкість об’єктів треба розуміти як відносні властивості, коли зміни, що відбулися, є такими, при яких річ залишається ще сама собою.

Звідси випливає, що речові джерела інформації в криміналістиці дозволяють розв’язувати такі науково-практичні задачі, що виникають при розслідуванні злочинів. А саме:

1. Проводити ідентифікацію осіб і предметів по слідах їх внутрішньої структури.

2. Проводити групофікацію і класифікацію об’єктів як індивідуальних, так і масового походження.

3. Встановлювати анатомо-фізіологічні особливості, притаманні людині, наприклад, стать, зріст, вік.

4. Встановлювати механізм слідоутворення і пов’язані з ним обставини – місце, час, вид енергії взаємодії, тощо [6, с.131-140].

1.3 Організація роботи з речовими джерелами криміналістичної інформації.

Робота (або діяльність) — категорія соціальна. У тлумачних словниках її інтерпретують, як «спосіб буття людини у світі, здатність її вносити зміни в дійсність». Робота має соціально-перетворюючу направленість, вона пов’язана із здатністю людини до вироблення цілеспрямованих змін в матеріальному середовищі [47.583].

В нашому випадку поняття «робота» використовується в криміналістичному аспекті і полягає у діяльності слідчого, експерта, спеціаліста, та інших осіб, передбачених кримінально-процесуальним законодавством по виявленню, збиранню, дослідженню і пред’явленню речових джерел як доказів.

Організація роботи з речовими об’єктами включає в себе основні етапи (стадії) діяльності працівників органів внутрішніх справ і суду, експертів та ін.

Уніфікація термінології і переліку етапів роботи як з особистими, так і речовими джерелами інформації має важливе значення для будь-якої процедурної галузі юридичної науки. Власне традиційно ці проблеми розроблялися криміналістами тільки щодо кримінального судочинства. Причому спеціальне дослідження даної проблеми, проведене О.А.Кириченком, П.П.Іщенком, М. Романовим та ін. показало наявність надзвичайно широкої термінологічної і кількісної різноманітності етапів роботи з джерелами інформації. Наприклад А. Н. Алексеев в цьому аспекті вказував на виникнення, пізнання і використання доказів, Ю.Ф.Бердічевський - на виникнення інформації про злочин і осіб, що його скоїли, виявлення такої інформації з метою використання її як доказу; А.Н.Васильєв - на виявлення, збирання і дослідження доказів; А.І.Вінберг - на виявлення, збирання, фіксацію і дослідження доказів; М.М.Видря і МН.Любарський - на виявлення, вилучення, фіксацію і дослідження речових доказів і документів; В.І.Гончаренко - на збирання, дослідження і використання інформації про злочин: В.Д.Грабовський і А.Ф.Лубін - на встановлення слідів (пошук, виявлення, фіксацію і вилучення) і використання «слідової інформації» для формування системи доказів; В.Л.Довгий - на збирання і дослідження джерел доказів, оцінку і використання отриманої за їх допомогою інформації; А.В.Іщенко - на виявлення, дослідження використання доказової Інформації в боротьбі із злочинністю; В.Я.Колдін на виявлення, витягання, фіксацію, передачу і дослідження інформації, шо стосується розслідування події; А.Н.Колесніченко - на виявлення, фіксацію і дослідження доказів; Ю.І.Краснобаєв - на виникнення слідів злочинної діяльності і судове дослідження доказів [17, с. 117-118].

І.Ф.Крилов більш обґрунтованим вважає виділення таких етапів роботи з джерелами інформації, як виявлення, збирання, збереження, фіксація і дослідження доказів; М.А.Матусовський -виявлення, фіксація, вилучення і дослідження слідів злочину; Н.Н.Медведєв - збирання і використання доказів; С.В.Мітрічев і П.С. Єлькінд та ін. - виявлення, збирання, фіксацій і дослідження доказів; В.М,Натансон - збирання і закріплення до суду доказів; В.А.Образшв - збирання і дослідження інформації; В.І.Попов - збирання і дослідження доказів; Н.Порубов - утворення, виявлення, дослідження і використаиння фактичних даних про сліди злочинної діяльності; Н.А.Селіванов - виникнення, збирання і використання слідів злочину як доказів; МС.Строгович - виявлення і дослідження речових доказів і слідів злочину; В.Г.Танасевич -виявлення, збирання і дослідження фактичних даних; П.І. Тарасов-Радіонов - експертне дослідження речових доказів; М.Чельцов -виявлення, закріплення і обробка речових доказів; виявлення, збирання, фіксація і дослідження доказів; В.М.Шавер - виявлення і дослідження доказів; А.Р.Шляхов - виявлення, фіксація і дослідження речових доказів; И.А.Якубович - збирання і досліджений доказів; і т.д. [17. 117-118] .

Як бачимо, окремі автори мали декілька варіантів даної концепції, і нерідко одна і та ж термінологія по-різному тлумачилася тими або іншими вченими, не кажучи вже про те, що сама інформація, її термінологія та різновиди трактувалися досить неоднозначно.

Отже, необхідно не тільки чітко розмежовувати етапи роботи з особистими і речовими джерелами інформації, але і враховувати термінологічні