стадій боротьби зі злочинами, у тому числі й тих, що по-в’язані з правильним вирішенням кримінальної справи про цей злочин. Тоді можна говорити про більш вузьке завдання - отримання фактичних даних, що мають значення для повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин кримінальної справи і у кінцеву підсумку для правильного вирішення даної справи.
Розділ 3: Робота з окремими категоріями джерел криміналістичної інформації.
3.1 Робота з гомологічними об’єктами криміналістичної інформації.
Під гомологічними об’єктами криміналістичної інформації розуміють об’єкти контактної взаємодії з частинами тіла людини. Такими є: сліди рук, рукавичок, сліди ніг, взуття, сліди зубів, інших ділянок тіла, що не мають папілярних узорів (губ, вушної раковини і ін.), сліди одягу, крові.
Оскільки найбільш поширеними у перебігу боротьби зі злочинами слідами є сліди шкіряного покрову людини, то саме з них доцільно розпо-чати розгляд загальних положень збирання та особистого дослідження ос-новних видів слідів.
Сліди рук. Як відомо шкіра на долонях рук і підошвах ніг має особливу будову. Вона складається з двох шарів: верхнього — епідермісу і нижнього — дер-ми, тобто власне шкіри.
У верхній частині дерми розташовані сосочки, які утворюють ряди (лінії). Покриті епідермісом, вони є основою вали-ків, що називаються папілярними лініями. Останні мають три основні види узорів: дугові, петльові та завиткові, які належать до загальних ознак. Кожна папілярна лінія має певні особливості будови (розриви, роздвоєння, потовщення, крапки тощо); їх розташування і форма — окремі ознаки папілярних візерунків. Поєднання загальних та окремих індивідуальних ознак становить неповторний папілярний візерунок, його індивідуальність[26.410].
Індивідуальність папілярних узорів — основна їх властивість. Ще однією їх властивістю є відносна незмінність. Узори на пальцях рук формуються до шести місяців внутрішньоутробного життя зародка людини і майже не змінюються до повного розкладу тканин після смерті людини. Папілярні візерунки на пальцях мають властивість від-новлюватися, якщо ушкодження не торкається власне шкіри, тобто сосочкового шару. Ушкодження сосочкового шару залишає рубці на папілярному візерунку. У похилому віці на папілярному візерунку з’являють-ся зморшки, складки, „білі лінії”, побутові ушкодження, але загаль-на форма та окремі індивідуальні ознаки залишаються незмінними, Що дає змогу ідентифікувати людину за слідами рук будь-коли [12, с.14].
Папілярні візерунки поділяються на три основних типи: дугові, петльові та завиткові. Якщо візерунки за своєю будо-вою не можуть бути віднесені ні до одного з основних ти-пів, то це атипові (аномальні) візерунки.
Сліди шкіряного покрову рук, ніг та інших частин тіла людини є контактними, утворюються за раху-нок речовини, котра виділяється шкірою або випадково потрапила на її поверхню. Речовина може бути кольоровою (фарба, кров, пил, бруд та ін.) і безбарвною (піт, різні рідини штучного походження тощо). Тому сліди можуть бути забарвленими і безбарвними (невидимими, слабо види-мими). Якщо слідосприймаюючий об’єкт є пластичним, в такому випадку утворюються об’ємні сліди.
Пошук слідів рук визначається характером події і її місцезнаходженням. При огляді замкнутого місця події (квартира, гараж, будинок і т.д.), перш за все, звертають увагу на поверхні, яких злочинець міг торкатися проникаючи в приміщення, знаходячись в ньому і виходячи з нього. Огляд місця події при тяжких злочинах особливо трудомісткий, оскільки в цих випадках доводиться обробляти практично всі предмети, що знаходяться на місці події. Слід мати на увазі, що сліди рук можна знайти і на великих відстанях від місця події (на шляху відходу і підходу злочинця). Наприклад: крадіжка з магазина; вбивство в квартирі багатоповерхового будинку, тощо.
Правила виявлення слідів рук.
Перед виявленням слідів рук необхідно вжити заходів для того, щоб під час пошуку не знищити інші сліди, які є на об’єктах або ускладнити їх подальше дослідження (сліди взуття на підлозі, мікроволокна на рамі вікна, сліди біологічного походження і т.д.).
Об’єкти із слідами слід брати так, щоб не залишити своїх слідів і не знищити сліди злочинця.
При виявленні слідів спочатку необхідно використовувати візуальні способи виявлення, а після цього фізичні і хімічні.
Уникати дії на предмети із слідами рук різкого перепаду температури.
В першу чергу сліди виявляються на предметах, які можуть бути пошкоджені шляхом дії атмосферних опадів, термічної дії, механічного руйнуванням, тощо [6.43].
Способи виявлення слідів рук:
1.Оптичний (візуальний) - для об’ємних, забарвлених або маловидимих слідів. Даний спосіб заснований на посиленні контрасту за рахунок створення сприятливих умов освітлення.
До них відносяться:
- освітлення поверхні під певним кутом або огляд даної поверхні під різними кутами;
- проглядання прозорих предметів на просвіт;
- огляд поверхні з використанням лазера, джерел ультрафіолетових променів, з використанням світлофільтрів.
Даний спосіб є простим, загальнодоступним і використовується при застосуванні інших способів виявлення слідів рук.
2.Фізичні способи - засновані на об’єктивних закономірностях, відомих у фізиці та суміжних з нею галузях знань, а саме: адгезія, змочування, кон-денсація, гальваностегія та люмінесценція.
2. Основу фізичних методів виявлення та іншого збирання слідів кожно-го покрову рук людини становлять
Адгезія - це приліплення, зчеплення поверхонь різних тіл. Якщо на невидимий слід (нашарування потожирової речовини, яке певний час залишається липким) потрапляють субстанції будь-якої речовини, то вони прилипають і слід стає видимим. Тому до свіжих слідів порошки прили-пають добре, а при висиханні потожирової речовини через деякий час мож-ливість виявлення сліду адгезійними методами та засобами зменшується. Адгезійний метод виявлення слідів рук людини передбачає дотриму-вання таких правил:
Невидимий слід можна виявити, доки потожирова речовина повністю не висохла.
Можна використати будь-який сухий, дрібний, кольоровий порошок (сажу, окис цинку, порошок заліза, окис міді тощо).
Якщо слід не можна виявити за допомогою порошку, то це ще не означає, що сліду на