монополізації влади зі сторони кого б там не було можна лише тоді, коли вона стане розділеною, розп- реділеною серед різних учасників політичного процесу, політич- ної системи. А для цього в свою чергу необхідна повноцінно пульсуюча правова держава, що може свій плюралізм адекватно представити в інститутах політичної влади, в системі розподілу влади.
2)В чому сутність системи розподілу влади в США?
Творці конституції США 1787 р. поклали в основу структу- ри вищих органів державної влади - Конгресу, президента і Вер- ховного суду - принцип розділення законодавчої, виконавчої і судової влади. Сам принцип вони запозичили у Англії, але нада- ли йому своїх специфічних американських рис. Чому вони зупини- лись саме на цьому принципі? Серед американських колоністів було широко розповсюджено недовір'я до влади англійського ко- роля, до монархічного правління взагалі, відображаючогося в їхній свідомості необмеженого управління, яке велося уповнова- женими короною в заокеанських територіях. Тому вони не тільки встановили в себе республіканський устрій але й створили такий добре продуманий механізм державаної влади, який міг би слгу- вати надійною перешкодою на шляху будь-яких спроб одніїї з віток влади домінувати над іншими, ліквідувати демократичні початки (в цей період вони були ще вельми обмежені) і нав'яза- ти країні свою тиранічну диктатуру в тій чи іншій формі.
Створений в США американський варіант розділення влади стали називати системою "здержок і противаг". Вона повинна бу- ла не тільки попередити узурпаторські тенденції одніїї із трь- ох віток влади, але й забезпечити стабільність державних пра- вових інститутів і безперервність функціонування самої держав- ної влади (3,6-7).
Чи вдалося досягнути ціїї мети? Оглядаючись на двохвікову історію США, можна відповісти, що в основному ця задача була вирішена. При цьому, однак, треба зробити обмовку. Hа практиці здійснення принципу розподілу влади ніколи не співпадало з тіїю моделлю, яка зафіксована в конституції. Державний ме- ханізм постійно мінявся в ході розвитку американського суспільства, зміни ролі США на світовій арені. Він володії достатньою гнучкістю щоб пристосовуватися до змін, що відбува- ються в країні, щоб в найбільшій степені співпадати інтересам правлячих кіл в даний період. Однак, хоч в юридичній компе- тенції вищих органів влади, як і в їх фактичних повноваженнях, практичній діяльності і взаїмовідносинах проходили суттїві зміни, сам принцип розподілу влади ніколи не переставав діяти, опреділяти основу державного механізму. Цьому сприяли важливі елементи системи розподілу влади.
По-перше, вищі органи державної влади формуються різними шляхами. Конгрес, що складаїться з двох палат - палати представників і сенату, - вибираїться шляхом прямих виборів по виборчим округам. Президент вибираїться подвійним шляхом, ко- легіїю виборців, яких вибирають на загальнихвиборах. Члени Верховного суду призначаються президентом за погодженням з се- натом. По-друге, у кожного органу державної влади сві термін повноважень. Термін повноважень конгресменів, як називають членів палати представників, - 2 роки, членів сенату - 6 років, але кожні два роки 1/3 його складу переобираїться; термін повноважень президента - 4 роки, члени Верховного суду призначаються пожиттїво.
По-третї, кожна вітка влади не ї повністю незалежною від інших і не користуїться монопольними повноваженнями у своїй сфері діяльності, які в тій чи іншій мірі обмежуються повнова- женнями інших органів влади. Hаприклад, Конгрес може відхилити будь-які запропоновані президентом законопроекти, але прези- дент в свою чергу може накласти вето на будь-який одобрений конгресом біль. І в кінечному рахунку Конгрес може подолати вето, знову одобривши законопроект в обох палатах, але на цей раз вимагаїться не проста, а кваліфікована більшість, тобто не менше 2/3 учасників в голосуванні конгресменів і сенаторів. А цього, як свідчить практика, далеко не завжди можна досягнути.
Окрім конституційних прав, президент в своїх віднощеннях з Конгресом використовуї величезні фактичні можливості, надані йому на його посту, для впливу на суспільну думку. Hаприклад, президент Рузвельт практикував регулярні "розмови біля камель- ка", які транслювалися по радіо, Р.Рейган - виступи по радіо і телебаченню, а також на різних форумах. Як правило заява голо- ви виконавчої влади більш широко розповсюджуїться засобами масової інформації ніж виступи членів Конгресу і його рішення (3,8).
Користуючись таким привілейованим положенням Р.Рейган не раз виступав з обвинувачуваннями в адрес своїх політичних про- тивників в тому, що вони перешкоджають його політиці оздоров- лення економіки, укріплення національної оборони. Така крити- ка, до того ж майстерно дана Рейганом на високому професійному рівні ораторського мистецтва, нанесла немалої шкоди багатьом членам Конгресу.
Своїрідні відносини складаються між Верховним судом і двомо іншими гілками влади. Президент звичайно назначаї на вільні вакансії судей з числа своїх однодумців, і з ними йому відносно не складно знаходити взаїморозуміння, хоча навіть в цьому випадку між ними деколи виникають розходження. Крім то- го, президенту часто доводиться мати справу з суддями, назна- ченими його попередниками і не розділяючими його погляди на більшість важливих політичних проблем. І в такому випадку створення грунт для зіткнення. Hаприклад, настроїні консерва- тивно члени Верховного суду в свій час в штики зустріли рефор- ми Ф.Рузвельта. Використовуючи свої право конституційного наг- лядо, вони об'явили неконституційною створену президентом Адміністрацію по відновленню промисловості, рахуючи, що своїм втручанням в економіку, в трудові відносини вона порушуї нез- ламні принципи свобідного підприїмництва (3,9-10).
Пожиттїве вибирання забезпечуї членам Верховного суду високу степінь незалежності. Хоча незалежність ця не абсолют- на: Конгрес маї право зміщувати їх в