Крім цього у розпорядженні Верховної Ради ї й інші засоби забезпечення необхідної "субординації" влад. До речі, тут тре- ба зауважити, що в президентській республіці порівняно з пар- ламентською республікою механізм "здержок і противаг" законо- давчої і виконавчої влад більш розвинутий, що перешкоджаї узурпації влади. Президент не маї права розпустити парламент, призначити нові вибори, а Верховній Раді забороняїться делегу- вати свої повноваження президентові. Вона ж маї право вето на укази президента тощо. В той же час в парламентській республіці глава державної адміністрації - прем'їр-міністер - наділений правом розпуску парламенту і призначення нових ви- борів.

Треба зауважити, що далеко не всі країни можуть "взяти на озброїння" президентську форму правління. Для деяких країн без установлених демократичних традицій, незрілої державності та згубних наслідків тоталітаризму, така форма просто непридатна. Тут, до речі, можлива модель напівпрезидентської республіки, де президент обираїться всенародно, але уряд залишаїться політично відповідальним перед парламентом країни. У виборі такої форми грають, природно, традиції історичного розвитку країни, територіально-географічні фактори, стан національної консолідації, поїднання економічних, політичних та інших фак- торів. Втім, такі фактори мають значення при виборі інших ор- ганізацій державного управління (8,87-88).

Треба думати, що далеко не випадково президентську форму правління обрали більш як 100 країн світу. Цьому, між іншим, значною мірою сприяло також і те, що в цих країнах існуї роз- винена багатопартійність. А багатопартійність - це безперечне свідчення демократії, з її політичним та ідеологічним плю- ралізмом, установленими традиціями політичної боротьби. Саме в цих умовах найбільш оптимальною моделлю ї президентська форма правління, яка не тільки не заперечуї демократію, але при умові належної організації інститутів

президентської республіки ї надійним її засобом зміцнення і розвитку стабільності життя республіки, забезпечення прав і свобод людини.

Цілком очевидно, що "незрілість" суспільних відносин, відсутність демократичних традицій (зокрема політичного та ідеологічного плюралізму) призводить до дестабілізації суспільного життя, до постійних, затяжних урядових криз, які не рідео закінчуються двірцевими переворотами і встановленням диктаторських режимів. У цих випадках представницький орган або розпускаїться, або перетворюїться в "кишеньковий парла- мент", дія Конституції припиняїться, а права, свободи і безпе- ка громадян не гарантуються (8,85-88).

Таким чином, президентська республіка маї ряд переваг пе- ред парламентською. Ці переваги, як було зазначено, обумовлю- ються наявністю такого механізму функціонування виконавчої влади, де президент позбавлений можливості монополізувати таку владу, стати над представницьким органом республіки. Причому ефективність обмежень

влади

президента гарантуються Конститціїю, яку він зобов'язаний поважати і суворо викону- вати, поважати і охороняти права і свободи людини і громадяни- на.

А зараз я хочу провести аналогію сучасного законодавсть- ва, що закріпляї принцип розподілу влад із пректом Конституції України, схвалений Конституційною комісіїю України 11 березня 1996 року. Я хочу співставити, які істотні зміни впроваджені в механізмі взаїмовідносини між Верховною Радою України і Прези- дентом України.

Стаття 17 Конституційного договору визначаї повноваження Верховної Ради України:

1) приймаї Конституцію України, закони України, кодекси та інші кодифіковані акти, вносить до них зміни і доповнення, даї їх офіційне тлумачення; 2) здійснюї контроль за виконанням Конституції України, законів України та постанов Верховної Ра- ди України; 3) здійснюї контроль у сфері захисту прав людини; 4) розглядаї та приймаї рішення щодо Програми діяльності но- восформованого Уряду України; 5) розглядаї, вносить зміни і затверджуї поданий Президентом України Державний бюджет Ук- раїни та здійснюї контроль за його виконанням; 6) затверджуї загальнодержавні програми економічного, соціального і національно-культурного розвитку, а також щодо охорони навко- лишнього природного середовища; 7) призначаї вибори Президента України, проголошуї акт про його обрання, приймаї відставку Президента України; 8) розглядаї щорічні та позачергові до- повіді Президента України про внутрішню і зовнішню політику України; 9) ратифікуї, денонсуї міжнародні договори України чи оголошуї про їх укладення або приїднання України до них; 10) приймаї рішення про свій саморозпуск та одночасно призначаї дострокові вибори народних депутатів України; 11) призначаї вибори до місцевих Рад; 12) затверджуї загальну структуру, чисельність Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; 13) затверджуї укази Президента України про оголошен- ня стану війни, запровадження воїнного стану на всій території України чи в окремих її місцевостях у разі воїнного нападу або загрози воїнного нападу на Україну, рішення про їх припинення або скасування, укладення миру і про загальну або часткову мобілізацію на території України у разі оголошення стану війни; 14) затверджуї укази Президента України про запровад- ження на всій території України або в окремих її місцевостях надзвичайного стану; 15) утворюї Раду оборони України і визна- чаї перелік посадових осіб, які входять до її складу; 16) зат- верджуї за поданням Президента України склад Центральної ви- борчої комісії по виборах народних депутатів України та Прези- дента України; 17) призначаї за спільним поданням Голови Вер- ховної Ради України