Таким чином, завдаток за своєю сутністю наближується до сан-кцій, встановлених за винне невиконання або неналежне виконан-ня зобов'язання (заходів відповідальності).

Саме за допомогою покладання негативних майнових наслідків правопорушення на порушника, тобто фактично застосування за-ходів майнової відповідальності, і виконується функція забезпечен-ня виконання зобов'язань.

Основні особливості завдатку, як засобу забезпечення зо-бов'язань і як форми цивільно-правової відповідальності, поляга-ють у такому. По-перше, для покладання відповідальності у цьому випадку достатньо усіченого складу правопорушення: протиправ-ної бездіяльності і вини правопорушника. По-друге, ця санкція застосовується не у всіх випадках порушення договору, а лише при невиконанні договірного зобов'язання.

По-третє, ця міра відповідальності може застосовуватися лише у двосторонніх зобов'язаннях (договорах) — таких, де кожна із сто-рін є і боржником, і кредитором. Таким чином, сфера її застосу-вання — лише концептуальні договори: купівлі-продажу, підряду, найму, оплатного зберігання тощо[20]..

Оскільки закон передбачає можливість стягнення не тільки зав-датку, а й заподіяних збитків, можлива відповідальність і в формі відшкодування збитків. При цьому завдаток фактично поглинаєть-ся ними. Однак у зв'язку зі складністю доведення збитків сторони найчастіше відмовляються від таких вимог, обмежуючись стягнен-ням суми завдатку, особливо якщо вона досить значна[14].

Слід звернути увагу на диспозитивний характер ч.2 ст.571 ЦК[1]. Збитки відшкодовуються із зарахуванням розміру завдатку, якщо інше не передбачене договором. Це означає, що сторони своєю угодою можуть як пом'якшити посилити.

Завдаток може бути використаним як відступне. Але для цього необхідна відповідна домовленість сторін (ст.600 ЦК[1]). У цьому ви-падку контрагент сторони, яка використала право відступитися від договору, також буде не вправі вимагати відшкодування збитків.

2.2.3. Притримання.

Новим видом забезпечення виконання зобов'язань є притримання, передбачене ст.ст. 594-597 ЦК[1]. Сутність права притримання полягає в тому, що кредитор, у якого знаходиться річ призна-чена для передачі боржнику або особі, вказаній боржником у ви-падку невиконання боржником в термін зобов'язання щодо оплати цієї речі або компенсації кредитору пов'язаних з нею витрат її ін-ших збитків, має право утримувати її у себе доти, доки відповідне зобов’язання не буде виконане[26].

Слід звернути увагу на те, що право притриманий виникає на підставі прямо? вказівки закону (ст.594 ЦК[1]) і не потребує, щоб во-но було передбачене договором між кредитором та боржником.

Оскільки, ч 1 ст.594 ЦК[1] не має диспозитивного характеру, ак-цесорне (забезпечувальне) зобов'язання, яке тут виникає, не зале-жить від волі боржника та кредитора. Відмовитись від права на притримання не можна, бо така відмова буде вважатися нікчем-ною. Водночас притримання — це право, а не обов'язок кредито-ра. Тому скористатися ним він може саме за своїм бажанням.

Право притримання виникає з моменту настання строку (термі-ну) виконання зобов'язання боржником. До цього моменту креди-тор не має права залишати в себе річ, яку має передати за догово-ром боржнику. Право на притримання припиняється:

3)у разі припинення зобов'язань з підстав, передбачених у гл.50 ЦК[1].

Вимоги кредитора, що притримує річ, задовольняються з її вар-тості в обсязі і в порядку, передбачених для задоволення вимог, за-безпечених заставою (ст.ст.596, 597 ЦК[1])

Кредитор має право притримання речі, що знаходиться у ньо-го, незалежно від набуття прав на неї третіми особами, якщо ці права виникли після того як річ потрапила в притримання креди-тора (ст.594 ЦК[1]). Проте оскільки до кредитора, що притримує річ, внаслідок притримання право власності не переходить, він не має права користуватися майном, що притримується.

Кредитор зобов'язаний негайно повідомити про це боржника. Він відповідає за втрату, пошкодження або псування майна, що притримується, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Крім того, на ньому лежить ризик випадкової загибелі або випад-кового пошкодження речі, якщо інше не передбачено законом. От-же, кредитор від відповідальності за втрату, пошкодження або псу-вання майна фактично звільняється лише у випадку, коли це ста-лося внаслідок дії непереборної сили[14].

Боржник, який є власником речі, що притримується, зберігає право розпорядження нею. Проте, реалізуючи майно, він зобов'яза-ний повідомити набувача речі про факт її притримання і права кре-дитора. Невиконання цієї вимоги може мати для нього істотні не-гативні наслідки. Наприклад, за договором купівлі-продажу, поку-пець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не був попереджений (не знав і не міг знати) про права третіх осіб на товар (ст.659 ЦК[1]).

Цивільно-правові зобов'язання сторони повинні викону-вати добровільно. До особи, яка не виконує або виконує неналежним чином юридичний обов'язок, можуть бути за-стосовані заходи примусу. Водночас з метою посилення за-хисту інтересів уповноваженої особи можуть застосовува-тися додаткові стимули у вигляді спеціальних засобів, спря-мованих на забезпечення виконання зобов'язань.

Згідно з Цивільним кодексом. України виконання зобо-в'язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, га-рантією, заставою, завдатком, притриманням та іншими способами, вста-новленими законами або договором. Загалом ці способи за-безпечення поділяють на зобов'язально-правові та речово-правові.

До першої групи віднесено неустойку, поруку та гарантію до другої — заставу, завдаток, і притримання.

Всі види забезпечення виконання зобов'я-зання мають спільну мету, надати кредитору додаткову можливість отримати належне йому за зобов'язанням. Кожен зі встановлених видів обумовлює поруч з го-ловним (основним) зобов'язанням нове зобов'язання, яке є додатковим до головного, тобто має акцесорний характер.

Способи, які забезпечують виконання зобов'язань, вста-новлюють в інтересах кредитора. Тому при переході прав до нового кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання зобов'язання. Водночас при переході боргу збе-рігають чинність лише ті способи