Таким чином, кримінальне право як галузь права — не сис-тема, сукупність юридичних норм (а по суті—законів), прийнятих Верховною Радою України, то встановлюють, які суспільна небез-печні діяння є злочинами і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили.

2. У цьому визначенні містяться основні ознаки кримінального права, що відрізняють його від інших галузей права. Звичайно, кри-мінальне право передбачає підстави, умови кримінальної відповідаль-ності, випадки звільнення від кримінальної відповідальності і пока-рання, звільнення від відбування вже призначеного покарання, по-гашення і зняття судимості. Однак усі ці норми і відносини, що ними врегульовані, підкоряються загальним, вихідним інститутам кримі-нального права — злочину і покаранню, визначаються ними. Значен-ня цих понять, їх ключова роль настільки великі, що навіть наймену-вання цієї галузі права в багатьох мовах, у тому числі українській, пов'язується з ними. Кримінальне право походить від латинського терміна сгітеп — злочин. В українській мові іноді цю галузь права називають «карне право» — слово «кара» — це покарання. Також й відповідний кодекс називають Кримінальним кодексом (Кодексом про злочини) чи Карним кодексом (Кодексом про покарання).

.

ГЛАВА 1. Стадії злочину

1.1. Поняття і види стадій злочину

Винній особі не завжди вдається закінчити задуманий і початий нею злочин з причин, що не залежать від її волі. Наприклад, вбивця тільки придбав зброю для вчинення злочину і був затриманий або, зробивши постріл у потерпілого, про-махнувся чи лише поранив його. У цих і подібних випадках вини-кає питання про відповідальність за злочинні дії на певних стадіях злочину. Стадії вчинення злочину — це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його приті-нення.

У зв'язку з тим, що злочином є тільки суспільне небезпечне про-типравне і винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч.І ст.11), кожна стадія вчинення злочину повинна являти собою саме таке діяння. Тому не є стадіями вчинення злочину той або інший стан свідомості особи, її думки, прояв намірів, їх форму-вання і виявлення. Це ще не діяння, у якому об'єктивується умисел. Тільки суспільне небезпечні діяння можуть бути заборонені кримі-нальним законом під загрозою покарання, тільки вони можуть роз-глядатися як стадії вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому мо-жуть міститися тільки в злочинах, вчинених з прям и м у м и слом.

Ступінь реалізації умислу відбивається в різних діяннях, які ха-рактеризують кожну стадію з об'єктивно існуючими між ними до-статньо чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою здійснюється злочин, тим більшої шкоди може завдати чи завдає винний. Так, ступінь реалізації умислу вбивці, який прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбив-ство), значно більший за той, коли він лише придбав зброю для вбив-ства (готування до злочину).

Стадії вчинення злочину різняться між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчене винним, але його вчинення може і не здійснитися, а, отже припинитися на попе-редніх етапах (готуванні або безпосередньому вчиненні злочину).

1.2. Види стадій вчинення злочину

КК визнає злочинними і ка-раними три стадії вчинення злочину: 1) готування до злочину; 2) за-мах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакін-чений злочин; 3) закінчений злочин. Ознаки готування до злочину і замаху на злочин передбачені відповідно у ст.14 і ст.15, а закінчених злочинів — у диспозиціях статей Особливої частини КК. Якщо зло-чин закінчений, то він поглинає всі стадії його вчинення, вони не ма-ють самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію'.

ГЛАВА 2. Закінчений злочин

2.1. Поняття закінченого злочину

Закінченим злочином визна-ється діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбачено-го відповідною статтею Особливої частини КК (ч.І ст.13).

У закінченому злочині існує єдність об'єктивної і суб'єктивної сторін. Тут винний повною мірою реалізував умисел, завершив ді-яння, виконав усі дії, що утворюють об'єктивну сторону складу зло-чину, заподіяв шкоду об'єкту.

Момент закінчення злочинів із матеріальним, формальним та усіченим складом. Момент закінчення злочину є різним залеж-но від конструкції складу злочину, описання ознак злочинного діяння в законі. Законодавець використовує три види конструкції складів злочину. У зв'язку з цим розрізняють злочини з матеріальним, фор-мальним та усіченим складами.

Злочин із матеріальним складом вважається закінченим з того моменту, коли настав вказаний у диспозиції статті Особливої частини КК суспільне небезпечний наслідок. Так, крадіжка, грабіж, знищен-ня або пошкодження майна є закінченими з моменту заподіяння май-нової (матеріальної) шкоди власності (статті 185, 186, 194), вбивст-во — з моменту позбавлення життя іншої людини (статті 115-119), а тілесні ушкодження — з моменту завдання різної тяжкості шкоди здоров'ю людини (статті 121-125 і ст.128).

Якщо в злочинах з матеріальними складами не настали зазначені в диспозиції статті КК суспільне небезпечні наслідки, то може йти-ся тільки про незакінчений злочин (готування до злочину або замах на нього).

Злочин із формальним складом вважається закінченим з момен-ту вчинення самого діяння незалежно від настання суспільне небез-печних наслідків. Так, розголошення державної таємниці (ч.І ст. 328) вважається закінченим з моменту розголошення відомостей, що є державною таємницею.

Злочини з усіченим складом — це різновид злочинів із формаль-ним складом, тому вони є також закінченими з моменту вчинення самого діяння. Особливість їх полягає в тому, що момент закінчен-ня