Реферат на тему:

Створення федерації США. Конституція 1787 р.

Зміст.

Вступ.

Процес сучасного державотворення в Україні повинен відбуватися і відбувається з урахуванням прогресивної практики світового конституціоналізму. Цей процес є частиною відповідної практики, її конкретним виявом в умовах однієї з європейських країн. Водночас слід наголосити на тому, що зміст процесу державотворення в нашій країні відбиває особливості нашої соціально-політичної історії та її наслідків, загальний стан українського суспільства на сьогодні. Звідси і всі суперечності, що характеризують зміст державотворення в Україні, всі складнощі, котрі виникають на шляху її конституційно-правного розвитку

За будь-яких умов зазначені проблеми мають бути розв'язані із застосуванням демократичних форм і процедур. Це, зокрема, ставить вимогу ретельного аналізу здобутків у політичній і правній сферах, досягнутих зарубіжними країнами. Особливий інтерес викликає досвід тих держав, які вирішують подібні до наших або аналогічні економічні та суспільно-політичні проблеми. І річ тут не в тому, що їхній досвід може сприйматися як певні стандарти, готові зразки та моделі. Наша власна теорія і практика сучасного державотворення вже не перебуває у стані «старанного учня», про що свідчить зміст низки проектів конституцій. Проте обізнаність із практикою світового конституціоналізму дасть змогу точніше коригувати свої відповідні наміри, прогнозувати перспективи.

В історії конституціоналізму стосовно зарубіжних країн можна виділити три періоди. Перш за все, це період з кінця XVIII — до початку XX ст. Конституції, прийняті в цей період, відносять до так званих старих конституцій. Переважна більшість із них не діє, хоча чинними залишаються конституції США, Норвегії, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Швейцарії та Австралії. При цьому конституції відповідних європейських країн можна вважати старими лише умовно. Усі вони не раз докорінно змінювалися або переглядалися. Що ж до США, то тут видатну роль у пристосуванні конституційних текстів до конкретних умов суспільного життя відіграли їх тлумачення, що подавалися вищими судами.

Другий період історії конституціоналізму припадає на роки між двома світовими війнами. В Європі у більшості випадків введення конституцій було пов'язане з докорінною зміною її політичної карти і виникненням нових держав. Нерідко зміст цих конституцій, що характеризуються як нові або конституції «другої хвилі», значно відрізнявся від змісту прийнятих у попередній період. Їх автори вже не зосереджувалися на засадах державного ладу, на регламентації і діяльності вищих ланок державного механізму. Вони розробляли деталізовані положення про права і свободи особи, запроваджували інститут конституційної юстиції, встановлювали більш демократичне виборче право тощо. Іноді ці конституції принципово змінювали форму державного правління. Переважна більшість конституцій «другої хвилі» нині є лише актами історико-правного значення. На сьогодні чинними з-поміж них залишаються тільки конституції Фінляндії, Австрії, Латвії та Ірландії. Характерно, що дію Конституції Латвії 1922 p. було поновлено вже у наші часи як свідчення правонаступництва і неперервності державності.

Третій період історії конституціоналізму почався після другої світової війни. Уже в перше післявоєнне п'ятиріччя було прийнято конституції Франції (зараз тут діє Конституція 1958 p.), Італії, Японії та ФРН. Пізніше було введено основні закони Греції (чинною є Конституція 1975 p.) і Данії. У 70—80-і було прийнято конституції Швеції, Португалії, Іспанії та Туреччини, кардинально змінено Конституцію Канади. Водночас після другої світової війни було проведено конституційні реформи в тих розвинених країнах, основні закони яких створювалися раніше. Конституційну нормотворчість у відповідний період характеризують як «третю хвилю», а самі основні закони — як новітні.

1. Створення федерації США.

Успіхи революції дали змогу американцям оформити у вигляді закону свої ідеали, викладені в Декларації Неза-лежності, і владнати свої незлагоди за допомогою консти-туцій штатів. Ще 10 травня 1776 року Конгрес ухвалив ре-золюцію, що радила колоніям заснувати нові уряди, «які найкращим шляхом виведуть своїх громадян до щастя й свободи». Деякі з них уже зробили це, і протягом року піс-ля проголошення Декларації Незалежності всі штати, за винятком трьох, уклали свої конституції.

Нові конституції демонстрували натиск демократичних ідей. Жодна з них не поривала з традиціями, адже всі ба-зувалися на тривких підвалинах колоніального досвіду і англійської практики, проте кожна була одухотворена іде-алами республіканства, проголошеними філософами Просвітництва.

Звичайно, перше завдання укладачів конституцій шта-тів зводилося до втілення «невідчужуваних прав», пору-шення яких спонукало колишні колонії порвати зв'язки з Англією. Через те кожна конституція починалася з Декла-рації прав, або Білля про права. Вірджинська конституція, що стала взірцем для інших, містила декларацію основних принципів, як-от: суверенність народу, зміна посадових осіб, свобода виборів, а також перелік визначальних сво-бод: помірна застава і гуманне покарання, швидкий розг-ляд справи у суді присяжних, свобода преси і совісті та права більшості реформувати чи замінювати урядування.

Інші штати поширили перелік свобод гарантуванням свободи слова, зборів і петицій, а також іншими момента-ми, як-от: право носити зброю, право на дотримання вимог habeas corpus, недоторканність житла та рівний для всіх за-хист закону. Крім того, всі конституції заявляли про ві-дображення трьох владних гілок у структурі уряду - ви-конавчої, законодавчої та судової, при цьому кожну з них мали стримувати й врівноважувати дві інші.

Конституція Пенсильванії виявилася найрадикальнішою. У цьому штаті контроль у законодавчих зборах ма-ли філадельфійські ремісники, шотландсько-ірландські пограничани та німецькомовні фермери. Провінційний конгрес ухвалив конституцію, що надавала право голосу будь-якій особі - платникові податків - та його синам, ви-магала регулярної ротації на службі (ніхто не мав права служити як депутат більше чотирьох років з кожних се-ми) і встановлювала однопалатні законодавчі збори.

Якщо ж