А альтернативне положення про скликання конституцій-них зборів для вироблення поправок так ні разу й не було використане — почасти від побоювання, що ті збори мо-жуть порушити основи Конституції.

Хоча Конституція надала федеральному урядові лише обмежені повноваження, в багатьох ратифікаційних доку-ментах окремих штатів були висловлені побоювання, що федеральний уряд може зловживати своєю владою. Аби усунути ці страхи, Конгрес 1789 року в одному зі своїх пер-ших актів запропонував дванадцять поправок. Десять із них, що склали американський Білль про права, були ратифіковані протягом двох років і стали першими десять-ма поправками до Конституції.

Висновок.

Прийняття Конституції стало вражаючим досягненням. Установивши осібні, демократично обирані законодавчі та виконавчі розгалуження влади, а також уповноваживши незалежних суддів скласти звід фунда-ментальних прав,Американці з ХVIІІ сторіччя спорудили зразковий каркас народного — і що служить народові — урядування.

До того ж, за всі ці свої перші двісті літ Конституція показала себе напрочуд тривкою. Мудре рішення обмежити цей документ основоположними принципами надало йому вікової несхитної сталості, прищепивши народові здорове переконання, що цих положень не слід чіпати без нагальних на те підстав. Одначе не менш вирішним фактором стало й те, що Конституцію збудовано на таких міцних підвали-нах, що навіть через два сторіччя, із лише двома істотними змінами після практично одночасного додання десяти пер-ших поправок, вона й далі служить потребам справедли-вого й добре впорядкованого суспільства.

Цими двома змінами стали кінець конституційного феде-ралізму й гарантія расової рівності. Останнє здійснено через установлений спосіб конституційної поправки, а пер-ше — значною мірою через тлумачення Основного За-кону.

Дозволивши Конгресові перебрати права, що їх Консти-туція начебто резервувала за штатами, Верховний суд продемонстрував обмеження юридичного перегляду як ін-струмент для запровадження конституційних обмежень. В інші кризові моменти Верховний суд також виявився нездатним уберегти інші підрозділи від перевищення влади. Коли після Громадянської війни Конгрес фактично звів південні штати до стану колоній, суддям забракло муж-ності, щоб утрутитися. Верховний суд не зміг (чи не побажав) захистити свободу слова від істерії першої світо-вої війни та п'ятдесятих років, і він же не дуже старався запобігти тому, щоб виконавчі органи не перебрали на себе військових повноважень Конгресу чи щоб не створили «без-голового четвертого підрозділу» — незалежних установ. Зрештою, навіть сприятливі рішення Верховного суду не спромоглися реалізувати виборчих прав чорношкірих, аж поки інші підрозділи федерального урядування додали нарешті й своє ваговите слово.

До того ж, в інших випадках судді так реалізували своє шановане право юридичного перегляду, що своїми рішення-ми фактично позбавляли народ законно здобутих плодів демократичного процесу. На порозі Громадянської війни Верховний суд перешкодив політичному розв'язанню кон-флікту надто вузькою інтерпретацією повноважень Конгре-су видавати закони і для південних територій. Перед Великого депресією і під час її Верховний суд раз у раз на-магався лікувати соціальні виразки душительською зброєю Належного процесу, змайструвавши ту зброю чи не з усіх конституційних положень. Поколінням пізніш, на думку багатьох, він повторно помилився зі своїми супереч-ливими ухвалами щодо аборту.

Таким парадоксальним чином юридичний перегляд по-казав себе слабким і водночас навіть небезпечним. З одного боку, судді не завжди мали силу втілювати Конституцію в життя, навсупереч духові того чи іншого часу. А з другого, вони подеколи підмінювали своїми власними принципами ті, що їх заклав у Конституцію суверенний народ.

Використана література.

1. БельсонЯ. М., Ливанцев К. Е. История государства и права США.- Л., 1982.

2. Історія Сполучених Штатів. – К., 1997.

3. Каменский В. Г. Билль о правах в конституционной истории США: Историко-юридические исследования.-М., 1983.

4. Каррі Д. Конституція США. – К., 1993

5. Минин А. А.. Языков Е. Ф. Конституция США. История и современность.-М., 1988.

6. Федоров К. Г. Історія держави і права зарубіжних країн. - К., 1994.