Для заміни неналежного відповідача іншою особою необхідно мати зго-ду також позивача. При заміні відповідача розгляд справи починається зано-во. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може притягти цю особу як другого відповідача. Відповідь про те, хто є належним відповідачем, буде дана судом у його рішенні. Вимога позивача буде присуд-жена з одного з відповідачів, стосовно другого відповідача у вимозі буде відмовлено. При відмові у позові до такого відповідача зроблені ним витра-ти не присуджуються з позивача, а відносяться за рахунок держави. Заміна неналежної сторони належною можлива в суді першої інстанції протягом усього часу розгляду справи, про що суд постановляє мотивовану ухвалу.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матері-альних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин (ст. 37 ЦПК) майнового, але не особистого характеру. Заміна суб'єктів матеріальних правовідносин можлива внаслідок смерті громадянина, який був суб'єктом таких правовід-носин; ліквідації юридичної особи; уступки права чи взяття на себе обов'яз-ку іншої особи.

Цивільне процесуальне правонаступництво відрізняється від заміни не-належної сторони за процесуально правовими наслідками. При заміні сто-рони дії неналежної сторони для належної не викликають ніяких правових наслідків. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, ви-конані попередником, є обов'язковими для наступника. При правонаступ-ництві процес продовжується, при заміні — процес починається спочатку.

Процесуальне правонаступництво можливе у всіх стадіях процесу, замі-на сторін — тільки в суді першої інстанції до постановлення судом рішення в справі. Для настання процесуального правонаступництва наступник по-винен довести судові своє право на зайняття процесуального становища су б'єкта, якого він замінює. Доказом цього може бути документ про право спадкоємства, договір про уступку прав та ін.

У випадках настання процесуального правонаступництва в разі смерті громадянина або припинення існування юридичної особи, яка була сторо-ною в справі, суд повинен зупинити провадження у справі (ст. 201 ЦПК), в інших випадках і для інших суб'єктів може виникнути тільки потреба від-класти розгляд справи.

Процесуальні правонаступники набувають усіх нездійснених і нереалі-зованих прав попередника на час вступу до справи і, виходячи з дії принци-пу диспозитивності, можуть вільно ними розпоряджатися.

Від процесуального правонаступництва сторін і третіх осіб та заміни не-належних сторін належними необхідно відрізняти заміну інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин: тих, що виступають на захист прав інших осіб (ст. 45 ЦПК), атакож експертів і перекладачів. Така заміна не має ознак правонаступництва і заміни неналежної сторони та не викли-кає властивих йому процесуально-правових наслідків.

3.2 Треті особи.

Третіми особами називаються суб'єкти цивільних процесуальних пра-вовідносин, які вступають у порушену цивільну справу в суді сторін для за-хисту особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як і сторони, треті особи заінтересовані в результатах розгляду судом справи. Це пояснюється тим, що на їх правове становище можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної справи між сторонами. Так, автотранс-портне підприємство, автомашина якого заподіяла шкоду громадянинові, і сам громадянин, котрий пред'явив про це позов до автопідприємства, на-самперед, заінтересовані у результатах його розгляду, але заінтересованість у цьому має і водій автомашини, який перебував із заводом у трудових пра-вовідносинах. У разі присудження із заводу збитків водій буде зобов'язаний відшкодувати заводові присуджене позивачеві. Заінтересованість у справі по спору між спадкоємцями матиме і банк, який видав позику померлому громадянинові на спорудження будинку, що входить до складу спадкового майна, і яку він не повернув. Заінтересованість третіх осіб має матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий поля-гає в тому, що рішення, яке буде винесено судом по конкретному спору, мо-же порушити матеріальні права третьої особи або стати підставою для сто-рони вимагати відшкодування збитків від неї — пред'явити до третьої особи позов за правом регресу. Процесуально-правова заінтересованість третьої особи полягає в недопущенні постановлення судом несприятливого для себе рішення. Тому свої дії в процесі треті особи спрямовуватимуть на запо-бігання присудженню судом об'єкта матеріального спору позивачеві чи за-лишення його за відповідачем або ж виступити проти сторін, вимагаючи присудження об'єкта спору собі. Вони намагатимуться, щоб суд виніс таке рішення, яке відповідало б їх інтересам, обумовленим існуючими між ними і стороною правовідносинами, або ж зміною їх на свою користь. Залежно від способу вступу в процес по справі треті особи поділяються на два види: треті особи, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК); треті особи, які не заявляють самостійних вимог (ст. 35 ЦПК).

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги

Третіми особами, що заявляють самостійні вимоги, називаються суб'єк-ти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в су-ді справу, пред'явивши позов на предмет спору до однієї чи двох сторін, з метою захистити особисті суб'єктивні матеріальні права чи охоронювані за-коном інтереси.

Характерною ознакою цього виду третіх осіб є не наявність самостійних прав на предмет спору, які можуть бути визначені тільки судовим рішенням по розгляду справи по суті, а заявлення самостійної вимоги на предмет спо-ру між сторонами, що пред'являється по їх справі. Так, третьою особою бу-де організація, яка вступила в справу по спору між спадкоємцями про поділ спадкового майна, пред'явивши до них вимогу на останнє, оскільки воно спадкодавцем за заповітом було залишено за організацією. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закiнчення судового розгляду, пред'явивши позов до однiєї чи обох сторiн. Цi особи мають усi процесуальнi права